Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- То навіщо? - повторив я своє запитання для Бебіта.

- Коли людина чогось прагне, це означає що вона дорожить цим. Мені потрібен був саме ти, ти один з найкращих, можливо найкращий про кого я знаю!

- Тоді виникає наступне запитання, навіщо тобі саме я, що ти задумав? - я розумів, що усе це не просто так, але що я міг зробити мені потрібні були гроші.

- Бо я як і ти - смію кидати виклик найсильнішим розумієш мене? Я теж не люблю прогинатись під когось, я маю змогу протистояти сильним людям, але що я можу з тими дикунами, яких ти сьогодні бачив. Проте ти це зовсім інший калібр, твій досвід, твої вміння, твій талант допоможуть нам змінити усе навколо! - посміхався він.

- То он ти про, що. Знаєш я не збираюсь більше грати в ці ігри, мене цікавлять гроші, щоб забезпечити свою сім'ю і зберегти її в безпеці!

- Прошу присядь, ти занадто нервовий. Присядь Матіасе думаю нам є про що поговорити до того ж ми зустрілись, то зроби мені ласку, обговори зі мною усе тут і зараз! - попросив він вказуючи на крісло, щоб я присів. Я присів у м'яке шкіряне крісло, Кенні вийшов, як і Бебітові кралечки які вийшли слідом за ним.

- Тепер нам не заважають лишні вуха! - промовив він задоволено.

- Я слухаю тебе! 

- Зараз у Мегавілі йде величезна боротьба за владу, паралельно з нею і великий розподіл багатств!

- Що ти задумав?

- Багато чого вирішують таємні бої, адже в кого чемпіон у того і влада!

- Я це знаю!

- Звісно ти це знаєш, як ніхто інший знаєш!

- Я зрозумів ти хочеш щоб я став твоїм чемпіоном і виграв тіньове чемпіонство!

- Ну звісно я хочу щоб ти це зробив, і я дам тобі стільки грошей скільки тобі потрібно. До того ж  відкриваю для тебе можливість поплатитись Барнсту, який так нечемно з тобою вчинив!

- А ти добре володієш аргументами, проте чого тобі до мене і Барнста?ґ, це наша особиста справа!

- Вибач, але в тих колах спілкування де перебуваю я усі знають цю історію, а я так би мовити просто почув!

- Певно забагато грошей програли, якщо так добре про усе знають! - посміхнувся я із неприхованим задоволенням.

- Ти навіть не уявляєш які гроші втратив Барнст і його дружки! - зазначив Бебіт запаливши сигарету і затягнувшись її димом.

- Куди моїй уяві до тих грошей, моя уява надто бідна. Ну гаразд і що далі з твоїми аргументами?

- Володіти аргументами це добре, але у мене є бажання куди більше! - продовжив товстосум.

- Ти хочеш підвернути собі Мегавіль?

- Я хочу тримати його, як законний управитель, я бажаю володіти цим містом не просто через амбіції, а через людей яким потрібна моя допомога. Ці мільйонери вже зовсім розпустились, ти знаєш це прекрасно, нема життя для людей. Кожен прагне зірвати куш, або ж з'їсти великий шматок смачної запіканки, але я зроблю так, щоб вони подавались тим шматом, бо вже немає сили терпіти те страшне беззаконня, що з кожним днем лише посилюється над нашим містом. Я прагну порядку і справедливості.

- Відколи ти почав переживати за людей? - 

- Відколи себе пам'ятаю, он подивись на цих дівчаток прихистив їх, вони сестри двійнята то я їх врятував від важкої долі, поглянь на мене, я наче святий отець, що щойно нагодував голодних!

- Доброчинець який! - мені кортіло встати і провести йому всього один больовий, і тоді б я побачив як би заспівав цей птах.

- Мені потрібен ти, щоб скинути владу тиранів, які перетворюють це місто у свою кримінальну мінікраїну настав час нової ери "Б". Бебіт йде широким кроком наступаючи на Барнста, у цьому місті є лише одне місце дя справжнього лідера. Думаю одна колишня образа це додаткова мотивація для майбутнього чемпіона!

- То ти просто хочеш влади як і всі інші. А те що ти прикривається добрими мотивами, буцімто хочеш справедливості і порядку, так це всього мильна бульбашка!

- А хто її не хоче, ти б теж не відмовився від неї, якби вона була просто перед твоїм носом!

- Давно ти виходив у місто, до простого люду, який животіє у цих нетрях? 

- Я співпереживаю їм, скільки є сил! - промовив той посміхнувшись.

- Ти такий, як і всі інші про кого ти зараз говориш, на кого скаржишся, я ж бачу тебе наскрізь. Ти нічим не кращий за Барнста, ті самі очі, той самий погляд і однакові цінності, вірніше їх повна відсутність. В жалюгідні, жалюгідні властителі, яких власна гордість здіймає високо над іншими!

- Я знав що ти досить відважний хлопчина, але щоб настільки! - промовив він зробивши невдоволену гримасу серед густого сигаретного диму.

- Тепер знатимеш! - відповів я занадто сміливо.

- Ти б був увічливіши, не варто так себе вести, я ж бажаю тобі добра, пропоную роботу, щей взяти участь у добрій справі, допомогти місту. Я розумію, що ти ображений на Барнста, але все ж не всі бізнесмени погані, я правда хочу навести лад в нашому місті, щоб нарешті усім почалось жити краще!

- А якщо я відмовлюсь від твоєї пропозиції?