Читати книгу - "Сталевий Щур іде до армії, Гаррі Гаррісон"

— Гадаю, він спить на ній ночами, — видав я кволий жарт, аби підняти бойовий дух.

— Звісно, — озвалася Бібс, і бойовий дух упав іще сильніше.

Лихвар не скупився на догідливі жести й розмовляв єлейним голосом. Бібс подзенькала перед ним нашими грошиками, і той став іще догідливішим. Коли гоґ плеснув у долоні, помічники прибрали подушки й підняли віко скрині. Я зазирнув досередини, а вартові зиркнули на мене. Скриню було охайно поділено на частини, кожну з яких заповнено шкіряними торбами. Ще кілька наказів, сплесків у долоні — і принесли торбу, що опинилася на закритій уже скрині. Лихвар знову примостився на її віко, радісно зітхнув і, поклавши торбу собі на коліна, розкрив її та пропустив між пальцями потічок із блискучих монет. Почався торг, і я, вдаючи нудьгу, став оглядати подвір’я.

Це буде нелегко, однозначно нелегко. Вхідні двері, безперечно, будуть запечатані та під охороною. Якщо видертися на стіну, там палі, а ще інші вартові. А що далі? Крадькома спуститися на подвір’я, збити старого в пилюку та схопити торбу. А тоді мене проштрикнуть, заколють, заб’ють кийками й усяке таке. Перспектива аж ніяк не з привабливих. Доведеться розробляти новий план збору коштів. Я не бачив жодного способу проникнути в цей заклад: за такої ситуації груба сила незмірно дієвіша за техніку. А якщо я таки проникну, якщо таки заберу здобич, лишиться ще невеличка проблемка втечі з нею. Втім, це може виявитися не надто складно...

Я відчув появу зародків ідеї, притримав їх при собі й покрутив у голові. При цьому зберігав якомога байдужіший і незворушніший вираз обличчя — тільки трішечки насупився, дивлячись на охоронців, які насупилися у відповідь. Переговори просувалися добре; з обох сторін лунало вдосталь згорьованого лементу та зневажливого пирхання. Я майже не помічав цього, окреслюючи в загальному свій план, оцінюючи його та потроху шліфуючи, а тоді поволі, крок за кроком, розбираючи, щоб зрозуміти, чи спрацює він. Якщо трохи пощастить, то спрацює. Чи цей план єдиний? Я подумки зітхнув. Так, зважаючи на всі обставини, цей план єдиний. Я нетерпляче змахнув кийком і звернувся до Бібс.

— Ходімо, паннусю, не весь же день тут стирчати.

Вона розвернулася й набурмосилася.

— Що ти сказав?

— Що чула. Ти прийшла на біржу праці особистих охоронців і пообіцяла добрі гроші за короткий робочий день.. Але плата не така вже й добра, а день занадто довгий.

Якщо гоґ не розмовляє есперанто, із планом нічого не вигорить. Але я помітив, як він нашорошив вуха, слухаючи й розуміючи все, що ми говорили. Працюймо далі: вороття немає. Бібс не знала, що я надумав, та їй вистачало розуму підіграти мені, удавши лють через мої образливі слова.

— Слухай сюди, дебіле перекачаний: я можу найняти когось кращого за тебе за вдвічі менші гроші. Не треба мені бухтіння якогось malbonulo з монобровою!

— Годі! — закричав я. — Такого я не терпітиму ні від кого!

Я замахнувся на неї кийком у страшному ударі, що лише трохи зачепив її волосся. Самої Бібс він не торкнувся, тож я змахнув товщим кінцем кийка, зваливши її на землю легким ударом по лобі. Тепер, коли Бібс однозначно вийшла з гри, я побачу, чи зійде мені з рук те, що зазвичай називають розбійним нападом.

Мій кийок злетів угору ще раз і збив один із кілків, що підтримували навіс. Доки той падав, я ступив уперед, тріснув гоґа збоку по шиї, а тоді нас накрила тканина.

Тепер поквапся, Джиме. В тебе є кілька секунд, а може, й менше. Я навпомацки забрав з колін гоґа торбу з монетами й узявся запихати її собі під сорочку. Вона ніяк туди не лізла, доки я не надсипав з неї трохи грошей. Кілька секунд. Закінчилися.

І почався галас та вовтузня з тканиною. Звільнившись із-під неї, я трохи відступив і гукнув через плече.

— Я йду, паннусю. Знайдіть собі іншого охоронця. На жінок однаково працюють тільки слабаки.

Два кроки, три, чотири. Озброєні чоловіки перевели погляди з мене на навіс, що надувся, коли тамтешні вартові його розправили. Один із них вибрався, тягнучи за собою непритомного гоґа та гнівно репетуючи. Перекладу я не потребував. Усі інші вартові люто завили та рвонули до мене.

Я кинувся навтьоки, побігши у протилежному напрямку. Геть від єдиного виходу.

Зате в бік дерев’яних сходів, що вели на дах.

Єдиний вартовий, що стояв там, зробив списом випад у мій бік. Я відбив його кийком і добряче копнув вартового по тому місцю, що мало відчути удар найкраще. Перескочивши через його тіло, доки воно ще падало, я метнувся вгору, долаючи по дві сходинки відразу, й мало не нахромився на меч чолов’яги, що стояв угорі. Я зміг хіба що проскочити під мечем, врізатися йому в ноги та збити його.

Ударив чолов’ягу по голові товстим кінцем кийка та водночас, під дзенькіт монет, що сипалися довкола мене, зіп’явся на ноги.

Троє інших вартових на даху, волаючи, посунули до мене. Я підбіг до краю даху, поглядом униз оцінив відстань до землі та вилаявся вголос. Брукована вулиця була надто далеко внизу. Стрибнувши, я зламав би собі ногу. Тоді я повернувся та жбурнув кийком у першого з нападників. Кийок поцілив вдало, бо другий вартовий врізався в першого.

Більше нічого я не роздивився, бо звісився з даху, учепившись обома руками за край, і поліз униз. Підвів очі й побачив третього вартового, що опускав меч на мої руки.

Я розтиснув пальці. Полетів додолу. Упав і покотився. Заболіла щиколотка, та я про це й не думав. Поки шкандибав геть, уперше завертаючи за ріг і виходячи на ринкову вулицю, на землю довкола мене з тріском падали списи та кийки. І хоч я шкандибав дедалі повільніше, волання позаду мене незабаром почало затихати вдалині.

Ще раз завернувши за ріг, я зупинився, щоб перевести дух, бо задихався та хрипів. Тоді, хитаючись, поплівся далі вглиб міста, доки не впевнився, що відірвався від своїх переслідувачів.

Зрештою опустився на стілець у першому-ліпшому барі й не без насолоди випив кухоль жахливого пива.

РОЗДІЛ 4

Торба з монетами незручно трималася на моєму животі, напинаючи тканину в’язничної куртки. Поглянувши на тьмяно-брунатну тканину з великими червоними стрілками, я усвідомив, що поводжуся якось дурнувато. Мій опис, напевно, уже вийшов, тож мене розшукують усі гоґівські посіпаки. Знайти мене буде не так