Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Я була не в собі. А сьогодні мала нагоду його випроводити звідси, і ти мав мені допомогти!
«Якщо здихатися дракона, хто допоможе зі златником? У тебе є ідеї?» – якось злорадно промовив дух.
– Ох. В тому то й справа, що ні. Але не подобається мені, що тут буде нишпорити дракон. А ще ж йому треба буде все розповісти!
«А ти все не розповідай, поділися найважливішим».
– Добре, – я вже почала заспокоюватися. Вся злість миттю пропала. – Можливо ти і правий, і дракон дійсно допоможе зі златником».
«Оце вже інша справа».
– Але потім, я з превеликим задоволенням випхаю його за двері свого будиночка! – злорадно додала.
«Якщо ти цього захочеш, то хай буде так», – з цими словами Урос зник, залишивши мене саму.
Що означає «якщо я захочу»? Звісно я захочу, інакше і бути не може!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання із роду Віндор, Надія Філіпська», після закриття браузера.
