Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

Данте увійшла до великої зали, де на неї чекав Коул.

- Ти маєш дві хвилини, щоб зацікавити мене, - дівчина налила собі віскі і сіла на червоний диван.

- І я радий тебе бачити, - Коул спробував сісти біля дівчини, але та подивилася на нього таким поглядом, що чоловік вирішив поки що не наближатися. - Ясно, ти все ще сердишся на мене, - він сів у крісло навпроти. - Мені потрібний твій захист. Мене хочуть вбити.

- Це ж чудова новина. Жаль, що не я перша в черзі. Я не допомагатиму тобі. Прощавай, - Данте попрямувала до виходу.

- Ти винна мені, забула?

- Чорт, - тихо сказала Данте і зупинилася. – Якщо мені не зраджує пам'ять, я віддала борг тобі.

- Що? Ні. Допоможи мені, і ми більше не побачимось.

- Гаразд, - погодилася дівчина. – Чому тебе хочуть вбити?

- Все просто – хочуть зайняти моє місце у Раді.

- Раді? Хіба вова існує?

- Так. До того ж його засновником є ​​моя сім'я. Так ось, я хочу найняти тебе, щоб ти дізналася, хто хоче мене вбити. Спрощу тобі роботу. Завтра у моєму особняку я влаштовую благодійний вечір. Там будуть усі, кого я підозрюю у замаху на мене. Готовий бути приманкою. Адже я знаю, як ти працюєш. Твоя сукня на завтрашній вечір уже у тебе в кімнаті. Не запізнюйся. Своїх пернатих можеш узяти із собою. Чув, що Кем повернувся. Радо завтра подивлюся на ваш любовний трикутник, - Коул усміхнувся і покинув зал.

- Недорозвинена дворняга, - обурилася Данте. У зал увійшов Нейт.

- Судячи з твого незадоволеного обличчя, ти погодилася. Чудово. Потрібно готуватись до завтра.

- Нейт, у мене таке відчуття, що я вже переживала цей момент.

- Дежавю? Воно поширене серед людей.

- Ні, мені здається, що все тут не справжнє, - відповіла Данте. - Я до Рейвен, - мисливиця попрямувала до в'язниці. Дійшовши до сходів, які вели туди, вона відчула, що їй стає погано. За кілька секунд дівчина знепритомніла. Опритомніла Данте в обід наступного дня.

- Як ти почуваєшся? – цього разу біля ліжка сидів Нейт.

- Голова болить. Що сталося? – Данте підвелася з ліжка.

- Ти знепритомніла. Може, лікаря покликати?

- Не потрібно. Я прийму душ і все пройде, - Данте зникла у ванній кімнаті. – Якого біса тут відбувається? - дівчина дивилася на себе в дзеркало. - Я більш ніж впевнена, що це якась ілюзія. Нейт мертвий, як і половина моїх друзів. Якогось біса з'явився Коул. Адже я його років десять не бачила. І борг я йому повернула. Про що він тоді говорить? У мене таке відчуття, що це вже було. Я повинна дістатися Рейвен. Це її рук справа. Більше просто нема кому спотворити мою реальність, - дівчина вмилася і вийшла до Нейта. – О, ти ще тут? Чудово. Я хочу, щоб ти поговорив із кардиналами. Мені потрібно, щоб вони перевели Рейвен до іншого місця. І, ще, де Михаїл та Гавриїл? Хочу з ними поговорити.

- Данте, вони пішли, як тільки ми перемогли Табріса. І спускатися до нас вони точно не будуть.

- Чудово. А Франческа?

- Вона пішла з ними.

- Ще краще. Гаразд. Я збираюся на благодійний вечір Коула. Там і побачимось.

- Як забажаєш, - Нейт зник.

- Якось швидко він пішов і навіть не висловив свою думку з приводу Коула. Мені напевно потрібно зв'язатися з Джеймсом, - Данте взяла свій смартфон і почала шукати номер мага. Знайшовши його, вона натиснула кнопку дзвінка. Але голос на іншому кінці лише сказав, що такого номера не існує. – Дивно. Гаразд, розберуся з Коулом, тоді знайду Джеймса.

Зібравшись на захід, Данте ще раз перевірила свою зброю, яку сховала під сукнею, взяла сумочку та вирушила геть із замку. В одному з коридорів вона зустріла Кема. Він побачив перед собою гарну дівчину. Одягнена Данте була у довгу червону сукню, яка чудово підкреслювала жіночну фігуру мисливиці. Довге чорне волосся Данте було акуратно вкладене у великі локони. Легкий макіяж, ніжно-червоні губи.

- Вибач, я не помітив тебе. Хоча це важко зробити. Як ти почуваєшся? – поцікавився янгол. - Чув, що ти знову знепритомніла.

- Зі мною все добре. Дякую, що спитав, - вона мило усміхнулася.

- Не знав, що ти йдеш кудись сьогодні.

- Це? - вона вказала на свій вигляд. – Я на полювання. Пам'ятаєш Коула? Іду рятувати його. Знову, - дівчина зобразила невдоволення.

- Слухай, я якраз шукав тебе. Хотів сказати це ще вчора, але не встиг. Данте, я покидаю Орден.

- Що? – здивувалася Данте. – Чому? Хоча мені здається, що я знаю відповідь.

- Я тебе кохаю і ти це знаєш. Але я не впевнений, що зможу зробити тебе щасливою на відміну від Нейта. Ставати між вами я не хочу. Бачити, як він торкається тебе, цілує… мені важко. Мені краще піти і більше не бачитися з тобою.

- Чудово. У цьому світі ти теж кидаєш мене. Я не збираюся знову слухати твою маячню. Нікуди ти не йдеш, - розлютилася дівчина. – Я хочу, щоб ти залишився. Якщо знадобиться, я весь цей бісовий замок розмалюю символами, які тебе тут стримуватимуть. І ти знаєш, що я це зроблю. Якщо ти все ж таки встигнеш покинути мене, знай – я поверну тебе. Краще поговоримо, коли я повернуся, - вона поцілувала його і пішла геть.

Дівчина особисто стежила за порядком на світському заході і не зводила очей з Коула. Як би вона не хотіла смерті містера Річардса, під час її варти він не повинен померти. Його особняк давав перевагу при полюванні на вбивцю, а довгий коридор на другому поверсі дозволяв стежити за гостями. Саме це місце було постом спостереження дівчини. Крім людей, на балу були присутні різні представники надприродного світу. Данте чекала Нейта, але він не приходив. Тоді вона поцікавилася у Коула, чи не розповів він комусь, що Нейт янгол. Виявилося, що містер Річардс проговорився про це своєму другові Стівену. Мисливиця вирішила поговорити з ним, і вирушила шукати чоловіка. Але задзвонив її мобільний. То був Нейт. Хтось замкнув його в гаражі і ангел не може вибратися. Данте побігла до Нейта, наказавши Коулу не покидати будинок. Виявилося, що це Стівен, друг Коула, замкнув янгола. Тоді Данте швидко побігла назад у особняк.