Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

Мисливиці вдалося знайти Стівена. Про нього вона розповіла Коулу. Той наказав своїм помічникам вивести людей на вулицю, де на них чекало вогняне шоу, а сам разом із Данте затіяв бійку зі своїм уже колишнім другом. Коул вирвав його серце.

Виявилося, що Стівен хотів зайняти місце містера Річардса у Раді. Вбивши його, план удався б. Коул подякував Данте за допомогу та щедро заплатив їй та порадив не розповідати про це кардиналам.

***

Повернувшись із завдання, Данте не полишало відчуття, що все це вже мало місце в її житті. Років десять тому. Ось тільки Кема тоді не було. Він перебував у Ніфльгеймі. Данте вирушила до Рейвен. Дівчина підійшла до сходів, які вели до в'язниці. Цього разу вона без проблем спустилася. За кілька метрів від камери, де тримали Рейвен, Данте зупинилася. Вона пам'ятала, що було з її донькою в тій іншій реальності, і мисливиця боялася побачити те саме. Зібравшись з думками, Данте пішла до Рейвен. З тіні вийшла її донька.

- Привіт, матусю. Давно не бачилися, – хитро посміхнулася Рейвен.

- Чудово. Тут ти не божевільна. Запитаю один раз: як тобі вдалося закинути мене в цю реальність?

- Про що ти? Адже я тимчасово позбавлена ​​сил. Та й якби я хотіла щось зробити, то я точно вбила б тебе відразу ж.

- Не бреши. Поверни мене до моїх друзів. Зараз же! – наказала Данте.

- Ти кумедна, - Рейвен посміхнулася. - Повторюся: я тут ні до чого. На жаль. А тепер вибач, я хочу і далі продовжити насолоджуватися своєю самотністю, - дівчина лягла на ліжко в своїй камері.

Данте, розлютившись, пішла геть. Вона спробувала зателефонувати до Джеймса. Голос знову сказав, що набраного номера не існує.

- Прокляття! Я все одно докопаюся до істини.

Мисливиця пішла до своєї кімнати. Дівчина згадала, що в Ордені є дуже багато рідкісних книг з магії. Взявши пляшку віскі із зали кардиналів, Данте попрямувала до бібліотеки. Перебувала вона там до другої ночі. Але їй ніяк не вдавалося знайти потрібну інформацію чи якісь підказки.

- Треба було Нейта покликати. Адже він любить досліджувати і вивчати, - Данте допила черговий келих віскі. - Це якийсь жах, - вона закрила обличчя долонями.

- Я, звичайно, не Нейт, але теж можу допомогти, - до мисливиці підійшов Кем.

- Ура! Ангели прийшли на допомогу, - в’їдливо сказала Данте. – Віскі? - запропонувала вона Кему.

- Я зі своїм, - він вказав на пляшку, яку тримав у руці. Кем сів поруч. – Що треба шукати?

- Хоч якісь згадки про те, хто може змінювати реальність чи створювати нову.

- Янголи можуть. Щоправда, не всі. Лише вищі чини. І роблять вони це лише, якщо їм дозволять. Ти справді думаєш, що світ, де ти зараз перебуваєш, хтось вигадав?

- Так, - Данте гортала чергову книгу.

- Тоді, - Кем взяв одну з книг, - не гаятимемо часу. До речі, ще старі боги можуть творити реальність. Точніше, спотворювати існуючу. Це Морок, Апата, Друдж, Мауї, Локі.

- Якщо Локі і справді настільки цікавий і симпатичний, як його зараз зображують фанати коміксів, то я не проти познайомитися з ним. Мм, Локі, - замріялася дівчина. Через пару секунд вона прийшла до тями. - Кріс мав рацію. Мені подобаються небезпечні чоловіки. Це проблема.

- Оскільки вони всі боги брехні, то цілком можливо, що вони можуть і реальність змінити. А Локі, якщо мені не зраджує пам'ять, може творити нову. Він досить сильний супротивник.

- Але я точно не зустрічала бога брехні та обману. І тим більше не зробила нічого, щоб він послав мене сюди.

- Старі боги давно вбиті чи просто зникли. Локі також. Він зник тисячу чи дві тисячі років тому. Не пам'ятаю точно, – констатував Кем. - Так що, навряд чи це вони.

- Треба було попросити допомоги у Нейта. Я більше не можу читати ці книги, – Данте відкинула ту, що тримала в руках.

- Нейт зараз не на Землі. Його відправили на завдання. Якщо ти втомилася, йди відпочивати. Я продовжу пошуки, – запропонував Кем. – Я складу список можливих підозрюваних істот.

- Чому ти допомагаєш? Я думала, ти переконуватимеш мене в тому, що ця реальність і є моє життя, а те, що я бачила, поки була непритомна, лише вигадка.

- Я так і вважаю, Денні. Але ти віриш у протилежне, і для тебе це важливо. Значить важливо і для мене.

- Дякую, - Данте усміхнулася. Вона подивилася на Кема, який зосереджено шукав інформацію у книгах. - Ти більше не хочеш піти та кинути мене?

- Ні, - не відриваючись від книги, відповів Камаель. - Ти ясно дала мені зрозуміти, що не відпустиш мене. Щоб заощадити твій час на моїх пошуках, я вирішив залишитися. Якщо мені доведеться чекати ще сто років нашого возз'єднання, так тому і бути. Триста років очікування у світі льодів для мене пройшли майже як один день.

- Триста? – здивувалася Данте.

- У Ніфльгеймі час йде інакше. І краще я чекатиму наступну сотню років, оберігаючи тебе, ніж не знатиму, що з тобою. А свої ревнощі до Нейта я, мабуть, засуну кудись подалі.

- Отак би й накинулася на тебе, - хитро посміхнулася Данте.

- Щойно моє очікування скоротилося років на десять, - Кем усміхнувся у відповідь. - Не все так погано.

- Ти маєш рацію. Гаразд, разом ми швидше знайдемо те, що шукаємо, – Данте взяла наступну книгу. Пошуки продовжились. Ось тільки мисливиці вистачило ще на годину дослідження. Данте заснула за книгами. Кем переніс дівчину в її кімнату і поклав на ліжко, вкривши ковдрою. А сам він продовжив шукати потрібну інформацію.

Вранці Кем надав Данте все, що знайшов. Але серед цього списку надприродних істот ніхто не підходив. Адже половина з них давно зникла, а з другою – Данте ніколи не перетиналася. Тоді Кем припустив, що, можливо, немає ніякого придуманого світу. Це реальність Данте. І з кожним днем ​​дівчина все більше вірила в це. Її тільки не влаштовував той факт, що вона не може знайти Джеймса. Вона намагалася знову і знову додзвонитися, прикликати, знайти простим способом. Мисливиця навіть попросила допомоги у пошуках свого знайомого, який працював у поліції. Але й він не зміг порадувати Данте добрими новинами. Тоді вона вирішила примиритися з тим, що відбувається. Щодо Джеймса, то дівчина припустила, що маг просто не хоче, щоб його знайшли.