Читати книгу - "Between angels and demons, Chris Jey"

- Кем, відійди, - наказав Нейт братові. - Отрута не повинна тебе зачепити.

Камаель послухав брата і, вставши з ліжка, відійшов на безпечну відстань. Данте почала викашлювати якусь чорну, смолянисту рідину. Як тільки вона вся вийшла, одразу ж випарувалася. Данте ж прийшла до норми. Нейт та Кем кинулися до неї.

- З тобою все гаразд? - запитав Нейт.

- Не зовсім. Але вже краще. Дякую вам. Ви обоє мене врятували. А тепер, з вашого дозволу, хочу виспатися. Сил поки у мене не побільшало.

- Відпочивай, - Кем накрив мисливицю пледом. – Потрібна буде допомога – гукай.

***

У ліжку Данте пробула ще два дні. Та згодом вона почувалась значно краще. З самого ранку вона прокинулась у гарному настрої: прийняла душ, вийшла на пробіжку, знову прийняла душ, зробила собі каву та відпочивала у великій залі замку. До неї підійшов Нейт.

- Доброго ранку. Чому ти тут? Тобі потрібний відпочинок, - обурився Нейт.

- Я сповнена сил. Не хвилюйся, - вона усміхнулася. - Вип'єш зі мною кави?

- Ні. Данте, - Нейт присів поруч, - насправді я чекав, коли ти прийдеш до тями, щоб поговорити.

- Щось сталося? - занепокоїлася дівчина.

- Данте, - чоловік узяв дівчину за руки, - я мушу піти назавжди з твого життя.

- Вибач, що? Напевно, після зустрічі з Мисливцем я почала недочувати. Мені почулося, що ти хочеш піти.

- Це найскладніше рішення за всі мої тисячоліття існування. Я йду, ми більше ніколи не побачимось. Я бачу, як ти дивишся на Кема, а він на тебе. Ваші розмови, дотики… Ви маєте бути разом. Він твій янгол, а не я. Не хочу вставати між вами. Мені краще піти. Будь щасливою. Я радий, що зустрів тебе. Ще раз пробач за твою родину. Мені справді шкода. Оберігай Камаеля. Він вартий другого шансу. Кохаю тебе, моя Даніела. Мені не вистачатиме твого поганого характеру, - Нейт усміхнувся. - Особливо не вистачатиме твоїх ніжних дотиків, і ночей проведених з тобою, - янгол поцілував дівчину в губи востаннє. По його щоці скотилася сльозинка. Він поцілував дівчину в лобик, і зник назавжди з життя мисливиці.

Данте ошелешена сиділа в кріслі посеред кімнати. Декілька секунд вона намагалася зрозуміти, що зараз сталося. Все було так швидко. Як, у принципі, усе за останні два місяці. Данте розлютилася, вона попрямувала до темниці.

- Рейвен! - прокричала Данте, дійшовши до камери доньки. - Все-таки це ти закинула мене в цей дурний світ. Поверни все, як було.

- Улюблена моя матуся, я ж казала, я ні до чого, - Рейвен лежала на ліжку і навіть не піднялася, щоб побачити матір.

- Не бреши! Відчини! – наказала Данте охоронцеві. Той не виконав її прохання. - Гаразд, - тоді мисливиця силоміць відібрала ключ і зайшла до Рейвен. Вона скинула доньку на підлогу, схопила за волосся, підняла на ноги і притиснула до стіни. – Все це суцільна ілюзія. Поверни мене в мій світ.

- Це не ілюзія. Це твій світ. Той, що ти сама для себе створила. Страждай тепер, матусю.

- О, ні. Цей світ суцільний обман, як те, що ти втратила сили. Підеш зі мною, - Данте потягла Рейвен до великої зали. - Давай, знімай свої чари.

- Я нічого не робила! Скільки разів повторювати?

- Якщо не хочеш по-доброму, буде по-поганому, - Данте накинулася на Рейвен. Та почала захищатися.

- Дай їй спокій, - почула Данте за своєю спиною. Вона обернулася. У залі замку з'явились Анахіт. – Ти не в іншому світі, і це не ілюзія. Ну, частково так, ілюзія. Ми взяли під контроль твою свідомість і замкнули тебе тут, - Анахіт вказали на замок. - Як ти здогадалася, що це все брехня?

- Нейт. Він ніколи, ніколи б не покинув мене, заради того, щоб Кем був щасливий. У цьому їхня відмінність. Кем готовий пожертвувати собою і своїми почуттями заради інших, незважаючи на те, що сам страждатиме. Нейт ніколи цього не зробить. Для нього важливіше власне щастя, ніж почуття інших. Саме тому я кохаю Камаеля. Адже в ньому поєднуються всі якості, які я ціную.

- Люди та їхні почуття. Це так сумно. Ми теж мало не піддались почуттям. Добре, що вчасно зупинились.

- Навіщо все це? - запитала Данте.

- Нам набридло виконувати чиїсь накази, хочемо бути господарями свого життя.

- Я запропонувала вам це.

- Припини. Ділити тіло і свідомість з твоєю донькою це не життя. Адже ми всемогутні Анахіт. Ми можемо переробити світ під себе. Власне, цим ми й зайняті останні два місяці, – Анахіт присіли на диван та налили собі віскі.

- Що ви зробили?

- Поки що нічого глобального: там підкинули розбрат, там паніку, десь лють. І люди почали самі себе знищувати, а ми насолоджуємося всім. Ще трохи і ми зможемо заволодіти світом людей, янголів та демонів. О, дякую, що ти вирішила прийняти нас. Завдяки тобі ми точно безсмертні. Навіть клинок Смерті не вбив нас. Ти могла відчути його в грудях. Твій ненаглядний Кем всадив клинок нам у серце. Не очікували від нього такого. Адже ми так близькі.

- Не смій наближатися до моїх друзів, інакше…

- Інакше що? Ти нам нічого не зробиш. Користуйся нашою добротою. Ми створили тобі світ, де Нейт живий і кохає тебе. А ти все одно обрала Кема. Що ж, тепер ти будеш замкнена у цьому світі назавжди. Або до того моменту, поки ти нам не набриднеш. Прощавай, - Анахіт зникли, а разом із ними і всі персонажі вигаданого світу. Данте залишилася одна у великому замку.

- У такі проблеми я ще ніколи не потрапляла.