Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

варто відносити чужі межі прийнятного до себе особисто. Друга (і моя найулюбленіша) з угод, описаних у книзі «Чотири угоди» Дона Міґеля Руїза22, звучить як «Не сприймайте нічого особисто». Тож що б не відбувалося навколо, нічого не відносьте до себе. Вчинки інших людей спричинені не вами, а ними. Кожен перебуває у межах власного світосприйняття і власної свідомості. Навіть якщо здається, що вчинок людини стосується саме вас — наприклад, пряма образа — насправді він жодною мірою з вами не пов’язаний.

Я постійно працюю з клієнтами, заохочуючи їх деперсоналі­зувати події та взаємодію з іншими. Припускаючись помилки персоналізації23, ми заперечуємо особистість та історію усіх людей, які пов’язані із ситуацією. Персоналізуючи, ми виходимо з того, що весь світ обертається довкола нас.

Наприклад, я з тих людей, хто просить гостей знімати взуття, коли вони заходять до мого будинку. Я переконана, що бруду з підошов не місце в помешканні, до того ж завдяки цьому правилу мені менше доводиться марудитися з миттям підлоги. Коли я тільки-но встановила це правило, деякі люди ставили під сумнів таку звичку. «Чого це я маю знімати взуття?» Проте моє правило не стосувалося їх у тому сенсі, що я аж ніяк не намагалася засудити їх за те, як саме вони воліють носити взуття.

Деперсоналізація важлива і в дотриманні особистих кордонів — як власних, так і інших людей. Ви можете погодитися виконувати чиєсь прохання про межі прийнятного, або відмовитися — і пережити наслідки, проте не слід ставити самі межі прийнятного під сумнів. До того ж варто враховувати, що ви не можете точно визначити, якими саме будуть ці наслідки. Якщо ваші межі прийнятного прямо протилежні межам прийнятного іншої людини, важливо оцінити, яка поведінка буде здоровішою та кориснішою для стосунків. Па­м’ятайте, що жорсткі кордони — не здорові.

Особисті кордони встановлюються у два етапи: 1) ви чітко повідомляєте іншим людям свої межі прийнятного; 2) ви дієте у відповідь на порушення особистих кордонів, або вживаючи заходів, про які попереджали, або відмовляючись від взаємодії з людьми, що не можуть або не хочуть поважати ваші особисті кордони.

Після того як ви вчинили все, що могли, остаточною межею прийнятного може бути розрив нездорових стосунків. Це небажаний результат, проте іноді його неможливо уникнути. Коли ви вирішуєте припинити стосунки, бо вони більше не працюють, пам’ятайте, що ви намагалися їх зберегти. Ви докладали зусиль, щоб оздоровити стосунки, і пропонували рішення, які могли б спрацювати. Можливо, якщо ситуація зміниться, ви ще зможете зблизитися з цією людиною.

 

 

Ось декілька питань, які варто обміркувати, якщо ви нама­гаєтеся відновити стосунки:

• Яких змін ви очікуєте?

• Чи ситуація / людина справді змінилася?

• Які є вияви того, що ситуація / людина справді змінилася?

• Чи ви з цією людиною дійсно підходите одне одному, чи ви просто зациклилися на ідеї про те, що ці стосунки мають спрацювати?

• Якщо нічого не змінилося, чи ви готові повторити попередній досвід?

Якщо ви не оцінили ситуацію реалістично, сподівання, що стосунки нібито мають поліпшитися, лише приведуть до таких же або й гірших подій, що й раніше.

Спочатку встановлення меж прийнятного може викликати неприємні емоції. Ви, можливо, страждатимете через почуття провини. Сумніватиметеся в тому, що вчинили правильно. Утім, особисті кордони все одно потрібно сформувати. Перетерпіти дискомфорт і встановити межі прийнятного, навіть якщо вам страшно. Ви намагаєтеся стати здоровішою людиною і мати здоровіші стосунки.

Двоїстість почуттів — це частина процесу, і цілком природно відчувати невпевненість, коли ви пробуєте щось нове. А потім, щойно ви почали формувати особисті кордони, не звертайте з цього шляху, адже послідовність — це найважливіший аспект цього процесу.

Пам’ятайте: неможливо встановити кордони без почуття провини. Якщо ви хочете мінімізувати це почуття (але не по­збутися його), змініть свій спосіб сприйняття ситуації. Не думайте, що особисті кордони — це щось погане чи неправильне. Зрозумійте, що вони є неодмінною умовою здорових сто­сунків, поряд з піклуванням про себе та свій стан.

Формуючи здорові особисті кордони, ви забезпечуєте власне щастя та добру долю як у стосунках, так і в житті. Щоб вони не порушувалися, чітко зазначайте межі прий­нятного та підтверджуйте їх власними діями. Пам’ятайте, що коли хтось не погоджується з вашими межами прийнятного або не розуміє їх, така людина може чинити спротив, оскаржувати кордони, перевіряти їх або вдаватися до гос­тингу. Що б не сталося, не припиняйте боронити власні кордони. Наполягайте на межах прийнятного, усвідомлюючи, що вони не всім мають подобатися. Вони мають допомагати вам залишатися здоровими у стосунках. Вони мають стати для вас способом домовитися про базові правила — із собою та іншими. Межі прийнятного корисні в усіх аспектах життя: у користуванні технологіями, робочому просторі, стосунках із собою та іншими людьми. Цілком нормально мати межі прийнятного — й асертивно стверджувати їх. Лише завдяки особистим кордонам ви можете мирно співіснувати з іншими людьми.

Без особистих кордонів не прожити — вони потрібні в будь-якій ситуації, у будь-яких стосунках будь-якій людині. Ось лише декілька переваг здорових особистих кордонів:

 

Люди зі здоровими особистими кордонами…

 

• краще сплять;

• менше страждають від вигоряння;

• мають здоровіші стосунки, які тривають довше;

• відчувають менше стресу;

• відчувають більше радості;

• отримують короткострокові та довгострокові переваги від встановлення меж прийнятного.

Дякую за вашу готовність бути хоробрими та змінюва­тися. Обіцяю: шлях до здоровіших особистих кордонів вартий усіх неприємних почуттів від процесу встановлення меж прийнятного.