Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Чому? Бо ти мені відмовила, - хлопець сміється. – Ліві, мені вже не п’ятнадцять років аби ображатися та будувати якісь ілюзії. Ти подобаєшся мені як людина, як дівчина. І якщо я не подобаюся тобі як хлопець, то я згоден бути тобі просто другом, якщо ти цього дійсно хочеш. Ти занадто дорога для мене аби перестати спілкуватися з тобою.
В мене перехоплює подих від слів Алекса.
- Я дуже хочу з тобою продовжувати спілкуватися, - посміхаюся я та потискаю передпліччя хлопця.
- Починай картину, я поговорю з містером Барром. Вони продовжать працювати з тобою.
- Дякую, - швидко обіймаю хлопця. – Я цього не заслуговую.
Далі йдемо в тиші, періодично кидаючи погляди один на одного. Поправляю куртку на своїх плечах, коли Алекс дивиться в сторону проливу, опускаю руку в кишені та дістаю папірець з номер офіціантки-камбали.
На набережній гуляє багато людей. Спостерігаю за перехожими. Сім’ї з дітьми повільно прогулюються, закохані пари. Алексу посміхаються дівчата. З під брів спостерігаю за ними, хлопець не відповідає на посмішки. Мою увагу привертає руда дівчинка, вона так і притягує погляд. Кучеряве довге волосся, обличчя вкрито ластовинням, глибокі блакитні очі. Дівчина дуже гарна. Алекс проводить її поглядом, дівчина йому посміхається. Голосно клацаю язиком.
- Що ? – запитує хлопець, переводячи погляд на мене.
- Що? Ти до мене? Я мовчала, - запевнюю хлопця.
- Що таке, Ліві? Ти вся насупилася?
- Не правда. Я хмурюсь від сонця, - поправляю куртку та повертаюся поглядом на пролив.
- У цієї дівчини футболка з моєю улюбленою групою. Дуже гарна, я ніде такі не бачив. Може робила на замовлення.
- Так, дівчина гарна, - морщу носа. – Тобі подобаються дракони?
- Дівчину я помітити не встиг, мене зацікавила футболка.
Ага. Саме футболка. Вона так посилала йому бісенят. А футболка з його улюбленою групою, то взагалі флеш-рояль.
- Так наздожени її, спитай де замовляла таку футболку. Гарна дівчина, ще й інтереси у вас спільні.
- Футболка ще не означає, що в нас спільні інтереси. Вона може її носити просто як гарненьку річ.
- Мені байдуже, - відмахуюся та пришвидшую крок.
Сильні руки зупиняють мене, міцно тримаючи за плечі.
- Що ти робиш?
- Ти ледь не збила дитину.
Алекс вказує на хлопчика років п’яти на самокаті. Малий показує мені язика та їде далі.
- Ти диви, на мене майже наїхав, ще й огризається.
Показую малому у відповідь язика. Алекс голосно сміється.
- Дуже по дорослому, Ліві.
Промені сонця відображаються в очах хлопця, роблячи їх світлішими, обличчя розслаблене, посмішка робить його молодшим.
- Ліві, час вже їхати, - гукає мене Наталі. – Нам завдання робити на завтра.
- Ви їдете? – питаю у брата.
- Ні. В нас ще є справи в місті.
- Добре. Дякую за куртку, - простягаю джинсовку Алексу.
Наталі прощається з братом, сором’язливо відводячи очі.
- Ти набереш Ніка? – цікавиться в машині подруга.
- Ні.
- Він симпатичний.
- Так, але все одно ні.
- Чому?
- Наталі, мені це нецікаво та вільного немає часу.
- А що з Алексом?
- Ми друзі. Скільки разів це тобі повторювати.
- А що в тебе в задньому кармані штанів?
- Нічого, - відвертаюся до вікна.
- Ліві, я бачила як ти клала якийсь папірець з куртки Алекса до свого карману. Я йшла позаду, ти забула? – посміхається дівчина. – Давай його сюди.
Я закочую очі та дістаю папірець. Подруга читає напис.
- Чекаю на твій дзвінок у будь-який час, твоя Боні.
Наталі сміється.
- Швидко вона. Давай разом позбудемося цього.
Подруга зминає папірець, відкриває вікно та викидає його.
- Тепер вона нам не перешкода.
- Яка ще перешкода? – дивлюся на посмішку подруги.
- Ти можеш казати все що завгодно, але Алекс тобі подобається. Ви не бачите погляди один одного. Ти ревнуєш його, він ревнує тебе. Варто якійсь дівчині йому посміхнутися і ти одразу спалахуєш.
- Неправда. Він мені друг. А для свого друга я хочу кращого.
- Чого ти тоді так не реагуєш на дівчат біля Романа? Меган не дуже-то хороша дівчина. Макс розповідав про неї, за неї немає слави монахині, якщо ти розумієш про що я.
- Роман просто розважиться з нею і все, на наступному тижні він вже летить додому.
- Тоді чому Алекс не може просто розважитися з тією ж Боні. І я зараз не про серйозні відносини. Секс на одну ніч ніхто не відміняв.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост», після закриття браузера.