Читати книгу - "Вибір, Едіт Єва Егер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А як щодо ваших стосунків із Лінг? Яким, на вашу думку, вийшов ваш шлюб?
Він знизав плечима.
— Я ж тут, — сказав він.
— Я бачу чималу відстань між вами на дивані. Це точний показник широкої прірви між вами?
Лінг вчепилася в сумочку.
— Точний, — сказав Джун.
— Через те що він п’є, — втрутилася Лінг. — Саме це спричиняє відстань.
— Схоже, що між вами чимало гніву, який відштовхує вас одне від одного.
Лінг мигцем подивилася на свого чоловіка та кивнула.
Я бачила чимало пар, що зчепилися в такому ж танці. Вона пиляє, він п’є. Він п’є, вона пиляє. Вони самі обрали собі таку хореографію. А що, як одне з них змінить кроки?
— От мені цікаво, — почала я. — Цікаво, чи змогли б ви зберегти шлюб, якби Джун припинив пити.
Джун стиснув щелепи. Лінг відпустила сумочку.
— Саме так, — сказала вона. — Саме це має статися.
— Що насправді станеться, якщо Джун кине пити? — запитала я.
Я розповіла їм про іншу знайому пару. Чоловік також пиячив. Одного дня він вирішив зупинитися. Він не хотів більше пити. Він хотів отримати допомогу. Та вирішив, що найкращим варіантом буде реабілітаційний центр, і почав старанно працювати над тверезістю. Саме про це і молилася його дружина. Вони обидвоє очікували, що його тверезість вирішить всі їхні проблеми. Але що далі він просувався у своєму одужанні, то гіршим ставав їхній шлюб. Коли дружина навідувала його в центрі, її злість та гіркота випливали на поверхню. Вона не могла стримати себе від того, аби не пригадати йому минуле. «Пам’ятаєш, як п’ять років тому ти завалився п’яний додому та заблював мій улюблений килим? А той раз, коли ти зіпсував вечірку на честь нашої річниці?» Вона не могла спинити себе від виспівування цих псалмів про всі його похибки, про всі випадки, коли він образив чи розчарував її. Що краще почувався чоловік, то гірше ставало їй. Він відчував себе сильнішим, не таким отруєним та засоромленим, краще налаштованим на себе, на своє життя та стосунки. А вона ставала розлюченою все більше і більше. Він кинув пити, а вона не знайшла в собі сили кинути критику та звинувачення.
Я називаю це гойдалкою. Одна людина піднімається, інша опускається. Чимало шлюбів та стосунків побудовані саме за цим принципом. Двоє людей зголошуються на невимовлену угоду: одне з них буде хороше, а інше погане. Вся їхня система покладається на неспроможність однієї людини. «Погані» партнер чи партнерка отримують вільний доступ до випробовування меж; «хороші» отримують право казати: «Дивіться на мою самовідданість! Дивіться на мою терплячість! Дивіться, з чим мені доводиться миритися!».
Але що стається, коли «поганим» набридає їхня роль у стосунках? Що, як вони захочуть отримати іншу роль? У такому випадку місце «хороших» у цих стосунках під загрозою. Хороші мають нагадувати поганим, які вони погані, аби втриматися на своєму місці. Або вони можуть стати поганими — ворожими, запальними, — аби можна було й надалі, навіть помінявшись ролями, балансувати на гойдалці. Так чи так, звинувачення залишаються точкою опори, що поєднує тих, хто гойдаються.
У більшості випадків вчинки інших дійсно сприяють нашим незручностям та нещастю. Я не пропоную вам змиритися з поведінкою, що завдає болю та шкоди. Проте ми лишаємося жертвами, допоки перекладаємо відповідальність за наше благополуччя на інших. Коли Лінг каже: «Я зможу тоді лише бути щаслива та спокійна, коли Джун кине пити» — вона залишається під загрозою життя у смутку та неспокої. Її щастя завжди буде на відстані пляшки чи ковтка. Так само й у випадку, коли Джун каже: «Я п’ю лише тому, що Лінг завжди пиляє та чіпляється до мене» — він позбавляє себе свободи вибору. Він припиняє бути власним представником і стає маріонеткою Лінг. Він може знаходити швидкоплинне полегшення у випивці, захищаючись від її злості, але не стане вільним.
Тож часто ми нещасливі через те, що беремо на себе забагато відповідальності чи, навпаки, недостатньо. Замість того аби бути впевненими у собі, поважаючи разом із тим права і вірування інших, та вирішувати виключно за себе, ми можемо ставати агресивними (вирішувати за інших) чи пасивними (дозволяти іншим вирішувати за нас), чи пасивно-агресивними (вирішувати за інших, перешкоджаючи їм досягати того, що вони обрали для себе). Я маю без задоволення визнати, що довгий час була пасивно-агресивною з Белою. Він був дуже пунктуальний, йому було надзвичайно важливо приходити вчасно, і коли я була роздратована через нього, то навмисне затримувалася, коли вже був час виходити з дому. Я всіляко сповільнювала нас, робила все, аби ми запізнилися, лише для того, аби зробити йому неприємно. Він обирав для себе вчасне прибуття, а я не дозволяла йому отримати бажане.
Я сказала Джунові та Лінг, що, звинувачуючи одне одного у власному нещасті, вони уникають відповідальності створювати радість для себе самостійно. Поки показово вони обидва виглядали дуже рішучими — Лінг в аргументах щодо Джуна, а Джун у задоволенні власних бажань замість того, аби робити те, про що його просить Лінг, вони обидвоє професійно уникали щирих висловлювань на кшталт «я хочу» та «я буду». Лінг використовувала слова «я хочу» лише у сенсі «я хочу, аби мій чолові кинув пити», але, прагнучи чогось від іншого, вона уникала потреби знати, чого вона прагне для себе. Джун міг знаходити виправдання свого пияцтва, кажучи, що в цьому винна Лінг, що в такий спосіб він захищався від її гнітючих очікувань та критики. Але якщо ви віддаєте іншим право приймати рішення за себе, ви погоджуєтеся бути жертвами — та ув’язненими.
В Агаді, юдейському тексті, що розповідає історію звільнення з рабства в Єгипті та вчить молитвам та ритуалам для Седеру, особливої пасхальної вечері, є чотири запитання, які традиційно промовляє наймолодше в родині — запитання, які я мала привілей промовляти на Седерах мого дитинства, запитання, що я ставила останньої ночі, яку провела вдома з батьками. У терапевтичній практиці я використовую власну версію чотирьох питань, яку розробила багато років тому з допомогою кількох колег, коли ми ділилися стратегіями для початку сеансу з новим пацієнтом чи пацієнткою. Саме на ці запитання я попросила Лінг та Джуна письмово відповісти, аби вони могли звільнити себе зі
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибір, Едіт Єва Егер», після закриття браузера.