Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

Ада продовжує насуплювати брови, я ж не тисну.

— Я раніше повернусь додому, тож запрошую тебе на побачення в кав’ярню. Підеш зі мною?

Мої пальці пестять шовкове волосся, торкаються скроні, повільно пестять шкіру на щоці та шиї.

— Якщо не перешкодять якісь непередбачувані справи.

Дівчина знову намагається втекти, та я кладу її на спину й поцілунками змушую Аду віддатись мені.

Коли я сповзаю з ліжка та шукаю халат, дружина загортається в ковдру та спостерігає за мною. Навіть не можу уявити собі, що вона має на думці. Останнім часом її витримка геть мені не допомагає.

— Вип’єш зі мною кави?

— Ні, я ще трішки посплю.

Наостанок цілую сонну дівчину та більше не заважаю. На кухні мене зустріли зацікавлені погляди бабусі та Тіни. Звісно, вони чекали на якісь подробиці та наслідки побачення на кухні в нічний час. Я ж нічого конкретного не розповідав, бо ця ніч, переконаний, для Ади нічого не вартувала. Попереду ще тривалий час відновлення стосунків та співпраці.

— Не турбуйте Аду, вона ще спить, — звертаюся до жінок, бо знаю їх — одразу ж побіжать до спальні, щоб з перших вуст дізнатись про деталі.

— Побачимо, — зухвало знизує плечима сестра та гризе яблуко. Її очі — насмішкуваті та хитрі.

— Сподіваюся, що почули.

Нарешті одягаю куртку та виїжджаю на роботу. Мені необхідно гарно продумати всі дрібниці, щоб мати у власному арсеналі важливі докази.