Читати книгу - "#Галябезголови"

— Швидко дізнаємося, — відповіла Анка. — Такі шила надовго не сховаєш: самі з мішків вивалюються!

Казидорівна з Галею на борті довезла Анку і Сашка до їхнього дому, газонула до власної хати.

— Мамо! Може, тепер скажеш, чому так не хотіла, аби я Галю до Києва відвіз? — спитав Сашко матір.

— Галя! Галя! Одна Галя тобі! — роздратувалася Анка. — Ти ще не зрозумів, що за пташка та Галя?! З якимись мутними грошима пов’язана, пограбуваннями, інтригами! Чорнобая вже згубила, бо ж усе закинув: і справи свої, і дім свій, і «Леваду»! Та щоб тій Галі не лишилося спокійного місця на землі! Чорнобай «бідну Галю» від усіх бід боронить, а Галі, дивлюся, того мало! Припхалася, аби нову жертву собі знайти! Хочеш, щоб я спокійно спостерігала, як вона мого єдиного синочка у свої брудні справи втягує? Ні, Сашко! Не буде того! Ото хай завтра зранку Казидорівна відтарабанить нашу турботливу Галю до Києва, а ми перехрестимося і попросимо Бога, аби вона до Затятового дорогу забула! А Чорнобая ми і без неї знайдемо! І врятуємо, якщо у тому буде потреба! — вичерпалася, замовкла.

— Мамо, про що ти взагалі?! — так м’яко іронічно спитав Сашко, що в Анки й серце завмерло, бо то могло тільки одне означати: син уже вирішив і завтра зранку зробить усе, щоб замість Казидорівни везти дівчину у столицю.

Ой… Що робити? Додому прийшли, Сашко — «добраніч, мамо!» — у своїй кімнаті зачинився, а Анка, як та пантера по клітці, по кімнаті кола намотує, бо лиш одне в голові: що робити? Сашко ж прокинеться завтра вдосвіта! Сяде у свій УАЗик, помчить до Казидорівни, Галю забере, сам її до столиці повезе! І чим усе те закінчиться, один Бог знає!

До аптечки! Вигребла всі ліки на стіл! План такий: зараз заварить чаю, вкине в чашку кілька заспокійливих пігулок, віднесе синові чай. Скаже: випий тепленького на ніч, бо весна вдень зігріє, а вночі ще морозить. Сашко нап’ється чаю, засне міцно, вранці не прокинеться зі світанком: запізниться до Казидорівни, і стара спокійнісінько відвезе Галю до Києва. Анка вже почала пігулки з упаковки виколупувати, та в голові застрягла та страшна настирлива думка… Про те, що син вранці не прокинеться. Перелякалася. Пігулки — у відро для сміття.

— Ох, я дурна! Ох, прибацана! — мордувалася. — Та як мені таке взагалі могло на думку спасти?! Та щоби я рідну дитину якимись пігулками труїла тільки через те, що… сама ревную Чорнобая до його невістки?! Та що зі мною? Чи вже геть неадекватною стала? Може, то все — клімакс?

Так засмутилася, аж знову серце прихопило. Вдруге за вечір! А раніше ж — ніколи! Та дивно прихопило: за грудиною наче і стискає, але віддає у живіт, холодний піт тече, нудить, дихати нема чим, сили розчиняються, і вже нема їх, бо й зі стільця встати не може.

— Нічого собі… — прошепотіла ошелешено.

Дотягнулася до ліків на столі, вхопила яскраву картонну коробочку з розрекламованим засобом для підтримання роботи серцево-судинної системи… і завалилася на підлогу разом із тим засобом, та свідомості не втратила. З останніх сил дістала з упаковки пігулку, донесла її до рота, проковтнула без води: сил підвестися чи покликати на поміч уже не було.

— Мамо?.. — Сашко і сам не усвідомлював, яка сила змусила його хвилин за десять після того, як побажав матері «доброї ночі», підвестися з ліжка і визирнути зі своєї кімнати.

Коли вранці наступного дня Казидорівна і Галя виїхали із Затятового до столиці, вони і гадки не мали, що Сашко Сулима разом із одноногим батьком всю ніч провели у лікарні біля Анки, якій діагностували обширний інфаркт. Що медсестра Лєна Гвоздовська примчала, як тільки дізналася. Показувала блідій слабкій Анці яскраву картонну коробочку з розрекламованим засобом для підтримання роботи серцево-судинної системи.

— Тьоть Аню, ви часом оці пігулки не приймали, коли вам зле стало?

— Встигла лиш одну… — призналася Анка.

— Слава Богу, що лиш одну! Бо щось із цими пігулками не так! Ви вже не перша, кому після них гірше стає! — призналася Лєнка. — І в соціальних мережах про цей препарат погані відгуки. І я сьогодні напишу, щоб люди його не використовували!

— Та куди? Охолонь, Лєно. То не від пігулок. Від стресу… — відповіла Анка, і ще один з тисяч випадків отруєння контрафактними ліками в Україні безкарно канув у Лету.

— А де Чорнобаєва невістка? — не забула запитати цікава медсестра. — Вчора ж була у Затятовому!

— З Казидорівною до Києва поїхала, — Анка подумала, що хоч і ціною власного здоров’я, але мети вона досягла: вберегла сина від тої Галі!

Галя розпрощалася із Казидорівною на Пушкінській, бо знайшла привід подзвонити другові Андрія Івановича Чорнобая пану Черпаку. Віддасть ключі від квартири-схованки, бо більше не збирається ховатися! Нащо їй взагалі ховатися, якщо через неї щезають хороші люди?! Галя віддасть ключі, запитає: а ви часом не знаєте, де Андрій Іванович Чорнобай? І якщо пан Черпак скаже: а нащо це тобі? — Галя не зможе приховати правди.

— Дуже потрібний… мені, — признається.

Запитати б полковника Жадкіна: нащо затримав Чорнобая? Не згадав би, як смикнувся від погроз і панібратського тону стороннього мужчини щодо його дружини (Юля вона йому!), сказав би: чуйка! Власній інтуїції Фелікс Аскольдович довіряв набагато більше, ніж аргументам і фактам. Саме чуйка змусила полковника на кілька днів притримати інформацію про результати криміналістичної експертизи, яка вказувала на причетність депутатського помічника Льоні Бурсака до пограбування. Не просто так притримав. Вірні підлеглі Зубенко і Лопата організували цілодобове прослуховування мобільного і стеження за Бурсаком, двічі на добу доповідаючи полковникові результати, бо Жадкін ніяк не міг вирішити, як йому діяти стосовно народного депутата і його помічника далі, і сподівався, що додаткова інформація допоможе не промахнутися.

Льоня не допомагав! Ні у розмовах, ні у поведінці ніяк не виказував своєї причетності до зникнення кейса готівки. Та за два дні після повернення Гашинського з Іспанії раптом зник: мобільний відключений, самого ніде не видно.

— Що відбувається?! — полковник насторожився, бо будь-яку невизначеність сприймав як загрозу персонально собі.

Вже вирішив йти ва-банк: зустрічатися з народним депутатом Гашинським і показувати йому результати криміналістичної експертизи з «пальчиками» його помічника на речах невідомого, який вкрав кейс із готівкою. Вже