Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

— Підітріться! нещасні! пальці!..

Понюхав пальці!.. геть замастився!.. трясця!.. замазухи!.. свині!..

Якась одна співає! спіднизу!.. хоча ні! це не спіднизу!.. зі стільця!.. своячка Гортензія… мекає!.. мекає!.. отак! феє! феє!.. феє!..

— Сиди, Андре! Замовкни, Гортензіє!

Дельфіна не хоче, щоб сестра мекала… співала! мекала?.. це часом не Бебер? він мекає? були б ви, як я, на моєму місці… я трохи в поволоці… втома несе плутанину… ви у слідчого, він вас вимотує, він підступний, вводить в оману, все, що говорить, неправда, але все ж, все ж, через утому ви йому пробачаєте! мало не янголом його вважаєте… досить стомленим янголом… і що ви обоє схожі!.. маєте любити одне одного… це і є Мир — Небеса, Прощення, кінець усім утомам!.. так і Потопи… ви читали, який не так давно був галас, мовляв, знайшли Ковчег!.. але це біс і чудасія щось знайти доби Потопу… чи побачити бодай дещицю… так і звідси, з вікна ви б подивитися спробували… може, зір би втратили… то ж поміркуйте про Ковчег! навіть вітряк, жахливо! стікає фосфором…

Не радив би дивитися!

До помешкання вривається хвиля… з усього розмаху! і з трісками! ох і порив!.. буфет аж піднесло… водить! і Норманс з двома жінками… і все вкупі падає! гримає!.. буфет і все інше! троє на стільці… товстун не прокинувся! хропе удвічі гучніше! глибше… «хррр! гррр!»

— Сиди, Андре!

Ви скажете: скандал!..

Ніякого скандалу, якби Оттавіо був тут! кінець музиці, кимвалам! громам! спалахам! Я сказав би:

— Стрибай! чого вкляк, от бовдур!

І кінець справі! але що я міг зробити сам?..

А що Норманс розхропівся удвічі гучніше, то й інші під столом… свинячий конкурс!

— Боягузи! боягузи!

Що за поріддя? а та ще виспівує!

Це вже не Гортензія… це з-під столу… співачку щось уриває… Бррронг! бррранг!.. знову виводить…

От вам катастрофи історії, справжні… страховиддя як починаються, то здається, що вже кінець і гай-гай! у голові все навпаки і співи! Перікола з-під столу! вірите? не вірите? осліпіться!.. сяйвом і шрапнелями! риштак, хідник, брук… я вам казав? по той бік Манта? аби ще мали очі, зачудувалися би сходом сонця… як воно зринає з заходу!.. усе в магнезії! з заходу!.. таке треба побачити!

— Ходімо, Лілі!.. ходімо!

Думка… мушу сказати, мене крутить запаморочення… кружляє навколо мене, хапаюся за раму…

— Ходімо, Лілі!.. ходімо!

Забагато дивився… були б узяли штурмом вітряк, жбурнули б Жуляку в атмосферу, і всьому кінець! турніру мін, бомб, лютих літаків! і перекинутим церквам! Не наважилися! були мляві!.. драма втрачених нагод…

Знову! під столом! з-під столу! скажете, в мене тонкий слух… не хизуюся, але це так!.. Наголошую: це не в голові в мене, це з-під столу! справді співачка! але хто? хто?

У метро хочу! не співачки! бігом у метро! станція «Абес»! нумо! Лілі!.. доки буфет усіх не подушив! доки будинки не звіяло, не понесло!.. доки вони не заступили огляд, що ми нічого не побачимо! на «Абес»! на «Абес»! я трохи посплю на «Абес»!.. годинку… дві… і потім мерщій!.. Безон! у путь! як вони там у Безоні?.. без лікаря? у них точно немає лікаря! усі згоріли загинули! що на Безон поскидали? я бачив! удесятеро більше! лиш вогняний обшир аж до Сартрувіля… заводи? вогні червоні сині зелені… а вілли? безліч вогників… від б'єфу до б'єфу!.. великий закрут Сени, мости, баржі вдовж берега, буксири… їхня стратегія! вони сказали! проревли! на всіх хвилях! від Томська до Кемпера й Фіністера… від Лібревілля до Едінбурґу! що вони все зітруть на порох! це не дивина! це метод, серйозна справа, ефективність… і їм до лампочки мій сон! Летять додому, щоб поспати! он дивіться, як поспішають, аж свистить! над вирвами не баряться! прожогом шпаркою вервечкою!.. London Street! ескадра за ескадрою!.. усе гримить! плювати їм, що я не спав, на мій обов'язок і стан! що не лишилося в Безоні лікарів, вони їх всіх обвуглили!.. що я назавтра буду такий порубаний, не зможу рухатися, ногами совати, а де вже хворих лікувати, так це не їхній клопіт, джентльмени! бомблять, палять і бувайте!.. не сплю вже тиждень… а ще стриманий… чемний… не сплю не те що тиждень, з листопада 1915-го не сплю… відтоді, як дали медаль… «Відвага. Обов'язок»… Відвага — це вже ніколи не спати… і фаховий обов'язок на додачу! тривога? тривога? у мене завжди тривога!.. щонайменше! не тільки Небеса! не кажу всього! не тільки єроплани! армійські корпуси! не тільки Небеса! є море! надпливають неймовірні панцерники, де повно війська! кінець повітряним коридам! висадка! масова! уже оголосили!

— Вони звільняють пляжі! вони звільняють пляжі!

Кричу їм, щоб вони нарешті порозплутувалися, повиборсувалися з купи, боягузи!

О, любий, коханий, тобі присягаююууусь…

Уся відповідь!.. співачки! співачки? чим вона там дише?.. наспівує… не може до ладу вдихнути…

Тра… ля! тра ля!.. тра ля!

Покинути все… покинути… хай їм усячина… але Бебер?..

Няяяяв! бррруммм! няявв!

Але з'являються літаки, а не Бербер! вони виринають з Коленкурської долини… а не кіт!.. зображую вам усе, я попереджав… літаки повертають на вітряк… кружляють навколо Жюля… В'юууу!.. шугають! мчать!.. на Сакре-Кер! London!.. грім моторів слідом… описував уже сотні