Читати книгу - "Страж ЗабутоЇ Клятви , Arachne "

У центрі площі було викладено велику круглу руну, вирізану на кам'яній платформі. Її контури світилися блакитним м'яким світлом, джерелом якого були магічні кристали, розкладені навколо. Ці кристали використовувалися для того, щоб направити енергію ритуалу та посилити друк.

Огр підійшов до платформи, і старійшини, одягнені в ритуальний одяг, зустріли його поглядом, сповненим серйозності і тривоги. Попереду всіх стояв Люцій, в руках якого була стародавня палиця з вигравіруваними символами, якими користувалися маги минулих поколінь.

— Огр,— сказав старійшина,— настав час виконати твій обов'язок. Ритуал вимагатиме всієї твоїй сили та духу. Ти маєш бути готовим до випробування, яке буде більше, ніж просто фізичне – це боротьба твоєї душі з тим, що всередині тебе. Ми направлятимемо тебе, але вибір залишиться за тобою.

Огр кивнув і ступив у центр магічного кола. Коли він зайняв своє місце, маги почали читати стародавні заклинання, їхні голоси зливалися в єдиний ритм, наповнюючи повітря таємничими вібраціями.

У міру того, як заклинання ставали голоснішими, енергія в повітрі почала згущуватися. Кристали, розставлені навколо платформи, засяяли яскравіше, і світло від них повільно піднялося в повітря, огортаючи Огра. Він відчув, як тепло проникає в його тіло, починаючи від кінчиків пальців і доходячи до серця.

З кожним новим словом магів енергія ставала сильнішою, а печатка на його тілі, колись нанесена, знову почала світитися. Символи, що покривають його груди та руки, засяяли золотим світлом. Огр стиснув кулаки, готуючись до випробування. Він знав, що незабаром ритуал досягне своєї кульмінації.

Але разом із цією силою він почав відчувати і щось інше — темряву, приховану глибоко всередині нього. Це була його стара лють, та, що одного разу знищила його рідне село. Він відчував її, як бурю, що рветься назовні, яку він так довго стримував. І тепер, коли друк посилювався, темрява всередині нього теж прокидалася, ніби опираючись кайданам.

Маги продовжували свої заклинання, але Огр раптово відчув, як земля під його ногами почала тремтіти. Йому здавалося, що щось намагається прорватись назовні, і це було більше, ніж просто фізичне відчуття. Темрява всередині нього почала повставати, і в цей момент Огр зрозумів, що справжнє випробування лише починається.

Його тіло було охоплене хвилями енергії, але разом з цим він відчув, як темрява всередині нього намагається зруйнувати печатку, яка вже багато років утримувала її. Це був як внутрішній землетрус: його розум боровся, щоб зберегти контроль, але лють, якій він так довго протистояв, тепер повставала проти нього.

Перед його очима замиготіли образи минулого — та ніч, коли він зруйнував своє село, обличчя тих, кого він втратив, і ті моменти, коли його власна сила зверталася проти нього. Він чув шепіт стародавнього зла, який обіцяв йому необмежену міць, якщо він просто відпустить контроль. Шепіт наростав, як далекий грім, закликаючи його повернутись до того, ким він був колись — чудовиськом, яке не знає пощади.

- Ти не зможеш перемогти, - шепотів голос. - Віддайся люті, і ти станеш тим, ким мав бути завжди.

Але Огр не піддавався. Його розум боровся, згадуючи всіх, кого він поклявся захищати. Він бачив обличчя людей села, відчував їхній страх і надію. Він розумів, що якщо поступиться темряві, він втратить усе.

- Ні, - прошепотів він, стиснувши зуби, - я більше не буду тим, ким був.

Маги посилили свої заклинання, їхні голоси перетворилися на громоподібну луну. Потоки енергії, що походили від кристалів, почали закручуватися навколо Огрома, створюючи навколо нього вихор світла. Друк на його тілі спалахнув яскравим полум'ям, і він відчув, як сила, укладена в ньому, почала упокорюватися під тиском ритуалу.

У цей момент Огр зрозумів, що єдиний спосіб перемогти темряву в собі — це не боротися з нею, а прийняти її як частину себе, але не піддаватися їй. Його лють була не просто прокляттям, вона була його силою. Але ця сила повинна була бути спрямована не на руйнування, а на захист.

Огр випростався і розтиснув кулаки, дозволивши енергії ритуалу повністю огорнути його. Він заплющив очі і глибоко вдихнув, зосередившись на своєму внутрішньому світі. Він побачив свою лють як дикого звіра, замкненого в клітці. Але тепер він не намагався знищити його. Натомість він прийняв його як частину себе.

- Я контролюю тебе, - сказав він тихо, але твердо. — Ти моя сила, а не моя слабкість.

З цими словами друк на його тілі спалахнув, і енергія, що оточувала його, почала стискатися, вбираючись у його тіло. Темрява всередині нього більше не вирувала. Вона піддалася, ставши слухняною його волі.

Коли ритуал завершився, вихор енергії зник, і площа знову наповнилася тишею. Огр стояв дома, його тіло світилося останніми відблисками ритуалу. Маги, ослаблені заклинаннями, впали на коліна, виснажені складною магією.

Люцій підійшов до Огра, обережно торкнувшись його плеча.

— Ти пройшов випробування,— сказав старійшина, його голос був сповнений поваги. — Друк тепер сильніший, ніж будь-коли. Ти став сполучною ланкою між нами та цією землею. Але пам'ятай, Огр, твоя лють тепер це щось більше. Ти маєш використовувати її мудро.

Огр мовчки кивнув головою. Він відчував у собі нову силу, силу, яка тепер підкорялася йому, а чи не навпаки. Він знав, що битва з пітьмою ще не закінчена, але тепер він був готовий до будь-яких випробувань.

Огр підняв голову і подивився на обрій, де перші промені сонця, що сходить, забарвлювали небо в золотисті і рожеві відтінки. Світло, що проникало крізь крони дерев і осідало на даху будинків, здавалося символом нового початку. Огр відчув, як його серце, раніше обтяжене темрявою та страхом, наповнилося тихим, але глибоким почуттям задоволення та внутрішнього спокою. Він вистояв. Він переміг.

Сонячне проміння стосувалося його обличчя, ніби очищаючи його від тяганини минулого, освітлюючи шлях вперед. В цей момент Огр усвідомив: його боротьба за спокуту, за контроль над власною силою, за життя, яке він намагався викупити всі ці роки, привело його до цієї точки. Тепер він був не просто чудовиськом із силою Титанів. Він був сторожем, охоронцем села та тих, хто жив у ньому.