Читати книгу - "Фрілендські байки, Девін Росс"

-А може я буду тьльки за?, -з посмішкою мені відповіла моя лялечка.

-От воно як, дівчинка вже подорослішала, -промовив я сміючись від тонни сарказму.

-Добре пожартували і досить, давай будем лягати спати.

-Добре мила.

-Солодких снів Россе, -промовила Ніка й чмокнула мене в щоку.

-І тобу солодких снів.

6. Ніка

Після солодкого сну з моїх хлопцем я прокинулась раніше і вирішила зробити чаю.

-Амурчику ось тобі твій сніданок, -сказала я своєму пухнастику наклавши в його тарілку корму поки чайник закипав.

Зробивши чаю я ще дістала арахісової пасти й зробила нам пару буретбродів.

Я вже йшла будити свого другого котика як відчула сплеск енергії.

Росс теж це відчув і різко піднявся з ліжка.

-Ніка ти теж це відчула?

-Так милий, -відповіла я з питанням в голові.

-Схоже ми підійдемо до відповіді на питання куди всі зникли.

-Давай для початку одягайся і пішли снідати котику.

-Добре Нікусь, зараз одягнусь.

Ми швидко поснідали і почали думати про цю ситуацію.

-Россе, в мене є теорія, що нас перемістило у інший світ де налаштоване все так, як буцім ми у дні сурка, але все пам'ятаємо. Тобто тут бескінечне світло, їжа, термін придатності продуктів, все відкрите і є все про, що можна тільки мріяти.

-Розумна теорія, але зі світлом поки не пооджуюсь оскільки ми тут тільки день, а афтономно від людей електростанції можуть пропрацювати в теорії десь до місяця якщо не більше, -розумно відповів мені Росс

-Добре давай підемо на місце сплску енегрії. Я думаю він десь біля тої будівлі у якій одному бісу відомо, що роблять. Ходять слухи, що це штаб-квартира якогось бізнесмена, -запропонувала я своєму йому згадуючи куди я поклала сокиру.

-Тоді зброю в зуби і ходу, -відповів Росс одягнувши чехол з мачете на спину.

-Так пішли, -з невеликим сумом в голосі промовила я.

-Щось не так Ніко?, -запитав Росс з переживанням в очах та голосі.

-Просто думаю якщо ми зможемо повернутись, то чи ми не забудемо усе. що тут з нами сталось?, -сумно відповіла я.

-Мене це теж тривожило. але усе ж треба дізнатись. що таке коїться. Плюс я б хтів зустрічатись з тобою у реальному світі і якщо ти змогла відповісти взаємністю тут, то зможеш відповісти і в реальності.

Його слова оживили мене і поцілувавши його в губи та обійнявши ми пішли в бік теоритичного сплеску дивної енергії.

Біля тої будівлі ходило пару собак. Видно сторожеві, ае у них в шиях щось стирчало.

-Мала. ти ж теж бачиш щось у їх шиях?, -запитав мене Росс.

-Так Россе бачу.

-Видно доведеться дати їм бій, -сказав він і кинув ніж у найближчого собаку поранивши його лапу.

І тут вони почали бігти на нас з величезною швикістю і навіть той кого Росс поранив.

Мене швидко повалив на землю один з них поки мій хлопець розбирався з двума іншими.

Я вирвалась і змогла зрубати йому голову коли Росс теж вже був на землі.

Я швидко провернула ту саму процедуру з другим псом і допомогла йому піднятись.

-Що це за пси були такі?!, -з шоком запитав він.

-Виднео це якісь кристали невіженості у їх шиях які і дали таку силу й бажання нами перекусити.

-Добре пішли у будівлю.є

Коли ми зайшли, то нас зустрів якийсь чоловік з пістолетом в руці який одразу наставив на Росса.

-Ну привіт. Як вам побути одним у світі?, -промовив цей дивак.

-Тобто усе ж окрім нас ще є люди враховуючи твою присутність?, -запитала я у нього.

-Ні. Це світ без людей у який я вас закинув заради експеременту.

-Що за експерименти? Що ти мелиш?

-Я Вініамін. У своєму рідному світі я займався купою експериментів і в ттому ж числі й переміщенням у інші світи. на переміщенні між світами своять свої правила і бар'єри які я вже навчився обходити. Окрім цього я досліджую невідомі кристали які я зміг здобути експериментуючи з регенерацією дкеяких тваринок і ці кристали викликають невіженість. Коли мою будівлю у іншому світі почали штурмувати спецназовці я встиг втекти через портал який відкривається завдяки закляттю яке треба прочитати в голові і опинився тут. далі я швидко забрав усе. що зміг з лабораторії і почав проводити експерименти в інших світах. Я вже дослідив кристали поки моя копія з світу в якому я це робив захоплювала це міісто, але невдало і далі я спробував обійти бар'єр на правила втручання у світи й на кількість часу який можна провести у них оскільки стоять ліміти, а наприклад вбити когось у іншому світі неможна через те. що ламається матриця. І я обійшов це все завдяки вам перемістивши вас сюди у світ де можна усе.

-А нащо тобі це усе?, -запитав росс у цього вченого.

-Заради науки та заради визволення першого творіння божого.

-Ти про кого?, -задали ми одночасно йому це питання.

-Не важливо. Вам пора у ваш світ, -промовив він готуючись стріляти.

-Стій! Тобто якщо ми тут загинули б, то просто повернулись би?

-Вірно підмічено дівчинко.

-Будь-ласка перед тим як нас відправити назад дай відповідь на ще одне питання, -з сльозами на очах попросила його я.

-Ну питай, -відповів він.

-Ми ж не забудемо. що тут були?

-На жаль для мене навряд, але ви можеше сприйняти це як сон.

-От воно як, -з посмішкою і одночасно сльозиною на очах відпвіла я.

Підійшовши до Росса я обійняла його і закрила очі.

Перший постріл і я чую крик мого милого.

Другий постріл і я падаю на землю та втрачаю свідомість.

7. Росс

Я прокинувся у калюжі холодного поту і тут задзвонив будильник.

-Це. що і справді сон?, -з сумом запитав у я сам у себе.

-Навіть якщо і сон, то я все одно спробую запропонувати їй стати моєю дівчиною знову.

Як тут задзвенів телефон.

-Ало синку ми тут до діда поїхали і будемо десь вже завтра і тому ти там вже якось справляйся сам.