Читати книгу - "Коріння Бразилії"

Хосе Торібіо Медіна (1852—1930) — чилійський бібліограф, письменник та історик.

Букв. «на підставі побаченого»; висновок, опис, зроблений після безпосереднього огляду (лат.).

Хосе Мігель Торрес Ревельйо (1893—1964) — аргентинський історик, письменник, журналіст, художник, фахівець з європейської філософії. Досліджував історію друкарства, преси та журналістики в Америці. Президент аргентинської Комісії з питань музеїв та історичних пам’яток.

Федеріко Ґомес де Ороско (1891—1962) — історик, бібліофіл, член Мексиканської академії, фахівець з новоіспанського мистецтва, а також дослідник доіспанських кодексів Мезоамерики та рукописів XVI ст.

Фридрих Вільгельм Генрих Александр фон Гумбольдт (1769—1859) — німецький учений-енциклопедист, фізик, метеоролог, географ, ботанік, зоолог і мандрівник.

Текст наказу, надісланого губернаторові провінції Гран-Пара, можна знайти у примітці Р. Ґарсіа до третього видання «Загальної історії Бразилії» віконта ді Порту-Сегуру (Visconde de Porto Seguro, V, História geral do Brasil (São Paulo, s.d., págs. 93-95)), а також у замітці про подорож Гумбольдта, яка була опублікована в газеті «Gazeta de Lisboa» 13 травня 1800 року і послугувала мотивом для заборони.

Антоніу ді Араужу-і-Асеведу, перший граф да Барка (1754—1817) — португальський дипломат, політик, учений і письменник. Уважається засновником декількох художніх і наукових закладів, а також португальського суду в Ріо-де-Жанейро.

«Бразильський Плутон» (лат.). Назва книжки Вільгельма Людвига барона фон Ешвеге про надра та копалини Бразилії, див. примітку в розділі 2.

Великим хрестом Імперського Ордена Троянди нагородили 31 березня 1855 року барона фон Гумбольдта, який тоді саме представив урядові спогади про північні кордони імперії. — Прим. авт.

Barao do Rio Branco, Efemérides Brasileiras (Rio de Janeiro, 1946), p. 184.

Julius Löwenberg, «Alexander von Humboldt. Sein Reiseleben in Amerika und Asien», Alexander von Humboldt. Eine Wissenschaftliche Biographie, bearbeited und herausgegeben von Karl Bruhns, I (Leipzig, 1872), p. 463.

Теодоро Фернандес Сампайу (1855—1937) — бразильський географ, історик, інженер і письменник.

P. Antônio Vieira, Obras Várias, I (Lisboa, 1856), p. 249.

«Ordens Régias», Revista do Arquivo Municipal, XXI (São Paulo, 1936), p. 114 e seg.

Артур ді Са-і-Менезіс (?—1709) — губернатор Ріо-де-Жанейро під час відкриття золотих копалень, забезпечував постачання золота та срібла португальській короні.

«Cartas de Artur de Sá e Meneses a el-Rei...», Revista do Instituto Histórico e Geográfico de São Paulo, XVIII (São Paulo, 1913), p. 354.

Антоніо Паіс ді Санді (1621—1695) — португальський колоніальний чиновник, учасник збройних походів Реставрації, постачальник зброї для Корони, губернатор Португальської Індії (1666—1678) і член Тимчасової правлячої Ради Індії у 1678 році. У 1692—1694 роках — очільник губернаторства Ріо-де-Жанейро. Командор Томарського Ордену.

«Relatório do Governador Antônio Pais de Sande...», Anais da Biblioteca do Rio de Janeiro, XXXIX (Rio de Janeiro, 1921), p. 199.