Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

– А чому тут так брудно?

Вздовж стін лежали купи сміття, дошки та ще багато чого.

– Вежа ще не відремонтована, після нещасного випадку.

Коли сходи закінчилися по моїм відчуттям ми вже були у підвалі. Ментор створив вогник і провів мене до великих дверей, які він з легкістю відчинив.

Я примружилася від яскравого світла. А коли нарешті могла роззирнутися то побачила велику лабораторію.

Довгі столи, безліч склянок, казанів та іншого приладдя. Я ще в житті не бачила такого. Ох, і Ріхтер відмовив мене від зіллєваріння? Та тут же одне задоволення готувати зілля. Мені, звісно, подобається моя маленька лабораторія у будинку Віндорів, але тут був безмежний простір для творчості.

– Подобається? – запитав Ментор.

Тут і питати не мало сенсу, все було написано на моєму обличчі. Я була у захваті.

– Ти ще головного не бачила, – мовив дракон і покликав мене за собою.

Ми пройшли вглиб лабораторії де виявилися великі двостулкові двері. А за ними... За ними була просто велетенська комора з різними інгредієнтами. Знизу до гори всі полиці були заставлені склянками з різними інгредієнтами. Під стелею висіли оберемки трав, а на підлозі стояли бочки. Навіть моя комора не мала такого різноманіття.

– То що, готуємо зілля?

– Авжеж! – як я могла відмовитися попрацювати у такій лабораторії. Та нізащо!

– Пропоную зілля сну. Рецепт є в книзі, – дракон протягнув мені вказану книгу. – Цікаве зілля, і має безліч варіацій.

– Дійсно цікаве, – я вже встигла проглянути рецепт.

Ментор швидко ввів мене в курс справи, як все розміщено у коморі і лабораторії, після чого розпочали варити зілля.

Дракон виявився дуже обізнаним у зіллєварінні, тому за розмовами та готуванням зілля час промайнув непомітно.

– І як справи? – Ментор заглядав до мого казану, щоб оцінити результат.

– Дві хвилини і готово, – відзвітувала і кинула ягоди руднії.

Зілля забурлило і стихло, набуваючи ледь помітного рожевого забарвлення.

– Зілля сну, яке забезпечує приємні «рожеві» сни, – пояснила свій вибір.

– Вражає! – оцінив Ментор споглядаючи ніжно рожевий відтінок зілля. – Складне у своєму виконанні, але виконане досконально. А тепер моє зілля.

Ми перейшли до казана у якому кипіло зілля дракона.

– Довго ще? – я дивилася на болотяне варево у казані. Воно було дивним і явно не завершеним. Але що за зілля готував Ментор?

– Лишився останній інгредієнт. Можеш кинути його сама, – дракон вказав на розтертий у ступі інгредієнт. Я оглянула пил, але так і не зрозуміла що це було.

– І в чому особливість цього сонного зілля? – запитала Ментора, додаючи останній компонент.

– В тому, що пити його не потрібно, – заявив дракон відходячи якнайдалі від мене. В цю мить зілля скипіло обдаючи мене зеленими парами, – достатньо лише його парів.

Від несподіванки я вдихнула пари і одразу відчула запаморочення. Сили миттю покинули мене і тіло перестало слухатися.

– Нічого особистого, Віндор! – почула я голос Ментора, і провалилася у сон.

Любі мої. Здається, Арія таки потрапила у пастку. В наступних розділах все вирішиться.

Не забуваємо коментувати, ставити вподобайки та підписуватися на мою сторінку. 

Чи бачили ви у блозі анонс новинки?

Ваша Надія.