Читати книгу - "Їсти Молитися Кохати, Даррелл"

100

Але за декілька тижнів усі мої розваги і втіхи таки закінчилися. Після цих ночей без сну і днів у суцільних любощах, моє тіло не витримало і зазнало атаки препаскудної інфекції сечового міхура. Типова недуга тих, хто забагато кохається, а надто для тих, хто забагато кохається після тривалої перерви. Це впало на мене раптово, як і будь-яка трагедія. Якось уранці я йшла містом у справах, аж раптом мені так запекло, що я аж зігнулася від пекучого болю. За часів бурхливої молодості я вже хворіла була на цю заразу, тому відразу впізнала симптоми. Спочатку запанікувала — адже це може перерости у серйозну проблему — а потім згадала, що дякувати Богу, моя найкраща на Балі приятелька — цілителька, і мерщій побігла до Ваян.

— Я хвора, — повідомила.

Вона глипнула на мене і мовила:

— Ліз, ти хвора, бо зловживаєш сексом.

Я застогнала і присоромлено затулила обличчя руками.

Вона приснула і сказала:

— Від Ваян нічого не приховаєш…

Мені так боліло, що Боже збав. Ті, хто мали цю інфекцію, мене зрозуміють. Хто ж не зазнав цього особливого різновиду страждань, нехай придумають власну метафору для таких тортур, бажано використовуючи термін «розпечена кочерга».

Ваян, як досвідчений пожежник чи хірург швидкої допомоги, рухається неквапно, методично нарізає якісь трави, варить коріння, ходить сюди-туди між кухнею і мною, приносить мені одне за одним тепле коричневе і токсичне на смак вариво, примовляючи: «Пий, люба моя...»

І поки кипить ще одна порція, вона сідає навпроти, кидаючи на мене хитрі брудні погляди, і не оминає нагоди впхнути носа не в свою справу:

— Ліз, а ти пильнуєш, щоб не завагітніти?

— Ваян, це неможливо. Феліпе зробив вазектомію.

— Феліпе зробив вазектомію? — перепитує вона так захоплено, ніби каже: «Феліпе має власну віллу в Тоскані?» (у мене, до речі, схожі відчуття з цього приводу). На Балі практично неможливо вмовити чоловіка піти на таке. Завжди лише жінка має дбати, щоб не завагітніти.

Хоча варто зазначити, що рівень народжуваності в Індонезії нині впав через одну недавню блискучу рекламну кампанію. Кожному чоловікові, який добровільно зголоситься на вазектомію, уряд пообіцяв новий мотоцикл… Мені аж боляче, коли уявляю, що хлопці, які на це повелись, мали повертатися додому на тих мотоциклах відразу після процедури.

— Секс — це весело, — потішалася Ваян, дивлячись, як я корчуся від болю і п’ю її цілющі відвари.

— Так, Ваян, дякую. Секс — це потішно.

— Ні, все-таки секс — це весело, — наполягала вона, — він змушує людей витворяти кумедні речі. Кожен проходить на початку через щось схоже. Хоче занадто багато щастя, занадто багато задоволення, аж поки нарешті загинається. Навіть Ваян таке спіткало на початку її любовного роману. Втратила рівновагу.

— Мені соромно, — кажу я.

— Та перестань, — відповідає вона і додає бездоганною англійською (та з бездоганною балійською логікою). — Щоб твоє життя було врівноважене, час від часу просто необхідно втрачати рівновагу через любов.

Я вирішила подзвонити Феліпе. У мене вдома були якісь антибіотики на випадок критичної ситуації. Я завжди беру їх про всяк випадок у подорожі, бо з власного досвіду добре знаю, скільки неприємностей може спричинити ця інфекція. Вона може дістатися навіть до нирок. Не мала жодного бажання через усе це проходити, тим більше в Індонезії. Тому подзвонила йому, розповіла, що сталося (він страшенно перелякався) і попросила привезти мої піґулки. Не те, щоб я не довіряла цілительській майстерності Ваян, просто біль був немилосердний.

Вона сказала:

— Тобі не потрібні західні піґулки.

— А може, все-таки варто перестрахуватися…

— Дай мені дві години, — попросила вона, — якщо тобі не покращає, можеш іти і ковтати свої піґулки.

Неохоче, але я погодилась. Як показував мій досвід, такі інфекції треба лікувати довго і нудно, навіть за допомогою сильних антибіотиків. Але я не хотіла засмучувати Ваян.

Тутті бавилася поруч у магазині і, щоб розрадити, весь час приносила маленькі малюночки з будинками і гладила мене по руці з усім своїм восьмирічним співчуттям:

— Мама Елізабет захворіла?

Вона принаймні не знає, через що саме я захворіла.

— Ваян, ти вже купила будинок? — запитала я.

— Ще ні, дорога моя. Нема куди поспішати.

— А як щодо того, який тобі так подобався? Я думала, ти його збираєшся купувати?

— З’ясувалося, що він не продається. І занадто дорогий.

— А ти собі щось пригледіла?

— Ліз, не переживай за це зараз. Давай ми тебе спершу вилікуємо.

Феліпе привіз мої ліки. Його обличчя було сповнене провини. Він вибачився у мене та Ваян за те, що накликав біду. Принаймні так цю ситуацію бачив він.

— Нічого серйозного, — сказала Ваян. — Не переживай. Я швидко поставлю її на ноги. Швидко одужає.

Вона пішла на кухню і приготувала велетенську скляну миску з листочками, корінцями, ягодами, серед яких я впізнала куркуму, волохату масу, схожу на пирій і щось (я б не здивувалася) схоже на тритона. Все це плавало у власному бурому соку. І цього казна-чого було зо три літри. А ще воно мало трупний запах.

— Пий, дорогенька, — наказала Ваян. — Мусиш випити до дна.

Я відмучила все до останньої краплі. І менше ніж за дві години… Напевно, всі ми знаємо, чим закінчуються такі історії. Менше ніж за дві години я була в порядку, абсолютно здорова. Інфекція, яку західними антибіотиками треба було б лікувати багато днів, безслідно минула. Я намагалася заплатити їй за те, що вона мене вилікувала, та Ваян тільки розсміялася:

— Моя сестра не повинна платити.

Потім вона обернулася до Феліпе і удавано суворо мовила:

— Тепер будь обережний із нею. Сьогодні — просто спати, жодних любощів.

— А ти не соромишся лікувати такі от хвороби, від сексу? — запитала я Ваян.

— Ліз, я ж цілитель. Я лікую все: жіночі передки, чоловічі банани. Я навіть виготовляю штучні члени для жінок, щоб ті могли самі себе задовольнити.

— Ти робиш вібратори? — я була шокована.

— Не у всіх є бразильський коханець, Ліз, — відповіла вона з докором.

Потім глянула на Феліпе і жваво запропонувала:

— Якщо тобі коли-небудь потрібно буде зробити бананчик твердішим, то в мене є на це чудові ліки.

Я поквапилася запевнити Ваян, що Феліпе не потрібно жодної допомоги з його бананчиком, але він мене перебив і, як завжди, підійшов до справи по-діловому. Запитав у Ваян,