Читати книгу - "Закохай мене в себе , Вікторія Вецька"

Почуття переповнювали мене, і я відчував, як світ навколо раптово втрачає свою звичну чіткість. Час, здавалось, зупинився. Спогади виринали один за одним, наче хвилі, і я вперше усвідомив, що навіть ненависть не може стерти той зв’язок, який був між нами. Втрата була справжньою, і біль пронизував мене до самого серця.

— Максе, потрібно їхати до Соломії, але куди подіти коней? — почулося крізь роздуми, немовби з іншого виміру, голос Миросі.

— Зараз я зателефоную на ферму, і вони заберуть коней, — сказав я, швидко набираючи номер, відчуваючи прискорене серцебиття.

— Коханий, ти головне не хвилюйся! — Мирося ніжно поклала руку на моє плече, намагаючись заспокоїти мене, коли я притискав телефон до вуха.

— Ти говорила, що в тебе є якийсь сюрприз! — згадав я, намагаючись змінити тему, хоча думки про батька не полишали мене.

— Та це вже не важливо! — загадково посміхнулася вона, її очі блищали таємничим світлом.

Я раптом відчув, що цей день принесе більше, ніж я очікував. Поговоривши з людиною з ферми, я піднявся з крісла і зайшов до будинку, прямуючи прямо в душ. Гарячі струмені води лилися на моє тіло, змиваючи бруд і важкі думки. Мені потрібно освіжити свій розум. Потрібно охолонути! Який би він не був, але він мій батько! Так, я багато разів бажав йому смерті, але ж я ніколи не думав, що колись він дійсно помре, а я буду так страждати. А Мирося... вона, напевно, зараз винить себе у його смерті.

Витираючи мокре тіло рушником, я відчував, як розпач повільно відступає. Я повинен негайно заспокоїти Миросю! І після цього ми поїдемо до Соломії. Адже це наше спільне горе, і ми неодмінно переборемо його разом.

Мирослава

Новина про смерть Зарубіна вдарила мене немов грім. Відчуття провини ледь не захлинало мене – через мене він помер. Тепер Соломія зненавидить мене, а Макс, ймовірно, образиться. А ранок був таким чудовим. Я отримала хорошу новину, але як їй розповісти Максиму в такий момент? Впевнена, йому зараз не до цього.

Приїхавши до Соломії, вона різко відкрила двері і кинулася на нас зі словами.

— Навіщо ви припхалися?! Один довів його до інфаркту, а інша помогла йому лише вмерти. Хоча знаєш, що Мирославо, ти все ж зробила хорошу справу, що відала мені ті документи.

— Соломія, заспокойся, в мене теж батько помер, взагалі-то — вимовив Максим дивлячи серйозним поглядом на сестру.

— Братику, а тебе совість не мучила збирати на рідного батька компромат? Як ти взагалі до такого додумався? — злісно запитала вона дивлячись на Максима.

— Це ти, сестричко, завжди бачила в батькові тільки хороше, але не я, повір! Таку людину, як він, важко назвати батьком, — відповів на її слова коханий, а я просто спостерігала за ними обома.

— Та як ти смієш, згадувати про нього погане, тоді коли він помер? Хіба в тебе геть нічого не було хорошого з батьком. Я знаю, що було! Він тебе навчив їздити на велосипеді, а мене ні, а ти знаєш, як я тоді тобі заздрила. Ти навіть собі уявити цього не можеш! — підвищила голос Соломія.

— Я розумію, тобі зараз важко, але нам потрібно разом пережити цей біль, — старався заспокоїти її Максим.

— Тільки нехай ця не до медсестра піде геть! — викрикнула вона, метаючи своїм поглядом уявні блискавки.

— Але ж ти не розумієш, що батько їй теж завдав багато болю, — заступився за мене Максим, а я лише мовчала.

— Болю, — істерично посміхнулася Соломія. — Такі, як вона не знають, що таке біль!

Чесно кажучи, я навіть не знала, що сказати їй, особливо у моєму стані — краще не нервувати. Тому я просто вирішила піти, залишивши Макса з Соломією. Чому все трапляється саме тоді, коли цього не потрібно? Це мала бути радісна новина, але її перекрила погана. Сподіваюся, що колись Соломія зможе мене пробачити. Головне — щоб Макс мене розумів в цій ситуації, а всі інші, хто захоче, зрозуміє.

Я глибоко сподіваюся, що колись все стане на свої місця, і ми зможемо подивитися одне одному в очі зі спокоєм і зрозумінням. І я впевнена, що навіть у найскладніші моменти, коли здається, що все проти нас, є світло в кінці тунелю. І це світло – це розуміння, відкритість і можливість пробачення. І я готова робити все, що в моїх силах, щоб досягти цього світла разом з тими, кого люблю.