Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

На ефект Пельцмана типово посилаються консервативні економісти, підтримуючи ним аргументацію, спрямовану проти збільшення державного регулювання. Однак, на мою думку, є всі підстави вважати, що ефект зростання авантюрної поведінки у відповідь на зростання рівня безпеки поширюється й на економічну сферу. Люди, які мають гарантовану «захисну сітку», прагнутимуть іти на більший економічний ризик. Якщо ви маєте раціональні й добре обґрунтовані плани започаткування власного бізнесу, то ви, скоріш за все, покинете стабільну роботу й зробите стрибок у сферу підприємництва, якщо знатиме­те, що в разі фіаско отримаєте гарантований дохід. Таким же чином ви можете вирішити кинути безпечну роботу, що давала мало можливостей для вашої самореалізації, і піти на менш безпечну, але більш цікаву роботу до новозаснованої компанії. Гарантований дохід стане економічним «амортизатором», системою безпеки для всіх типів підприємницької діяльності — від інтернет-бізнесу до роздрібної торгівлі дитячими товарами, від власника ресторану та малого фермера і до власника ранчо, перед яким постала загроза засухи. У багатьох випадках достатньо буде невеликої допомоги, щоб мале підприємство змогло пережити скрутні часи, які, в іншому разі, призвели б до його фіаско. Основна думка полягає в тому, що замість породити країну ледарів, добре продуманий гарантований дохід має потенціал зробити економіку більш динамічною, а підприємців — сміливішими й винахідливішими.

Проблеми, негативні сторони та непевні моменти

Звісно, гарантований дохід має свої негативні сторони та ризики. Найважливіша проблема в короткотерміновій перспективі полягає ось у чім: створить чи не створить гарантований дохід сильну негативну мотивацію щодо роботи як такої. Хоча машинам, безперечно, судилося брати на себе дедалі більше роботи, однак, немає жодних сумнівів, що в оглядному майбутньому економіка й надалі залишатиметься сильно залежною від людської праці.

На поточний момент не існує прикладів запровадження політики гарантованого доходу на загальнонаціональному рівні. Починаючи з 1979 року штат Аляска здійснював виплату скромних щорічних дивідендів з нафтовидобутку; протягом останніх років ці виплати, зазвичай, коливалися в межах від однієї до двох тисяч доларів на людину. Право на ці дивіденди мають як дорослі, так і діти, тому загалом на родину може припадати цілком пристойна сума. У жовтні 2013 року прихильники гарантованого доходу в Швейцарії зібрали достатньо підписів, щоб винести на загальнодержавний референдум пропозицію надзвичайно щедрої платні на суму 2500 швейцарських франків (близько 2800 доларів США), щоправда, дату цього референдуму визначено ще не було. Експерименти, що проводилися в обмежених масштабах у Сполучених Штатах і Канаді, продемонстрували зменшення приблизно на 5 % тієї кількості годин, яку воліли працювати отримувачі гарантованого доходу; однак то були тимчасові програми, і тому вони з меншою ймовірністю могли вплинути на довготермінову поведінку, аніж програми перманентні [16].

Одним з найбільших політичних і психологічних бар’єрів на шляху до імплементації гарантованого доходу стало б звичайне сприйняття того факту, що якась частка отримувачів неминуче візьме гроші і покине ринок робочої сили. Деякі люди волітимуть цілий день гратися у відеоігри або — ще гірше — витрачати гарантовані кошти на алкоголь чи наркотики. Деякі отримувачі можуть об’єднати свої доходи й залюднювати спільні помешкання або навіть утворювати «комуни ледарів». Та оскільки гарантований дохід буде утримуватися на більш-менш мінімальному рівні, а спонукальні мотиви будуть чітко й правильно продуманими, відсоток людей, які оберуть такий спосіб життя, буде, скоріш за все, дуже низьким. Одначе в абсолютних цифрах він може бути вельми значущим і помітним. Усе це, безсумнівно, буде надзвичайно важко узгоджувати із загальними принципами протестантської трудової етики. Немає сумнівів, що противникам ідеї гарантованого доходу буде неважко знайти окремі бентежні приклади, які використовуватимуться для підриву громадської підтримки такої політики.

Загалом, на мою думку, той факт, що декотрі люди волітимуть менше працювати — а, може, і не працювати взагалі — не слід сприймати в абсолютно негативному світлі. Важливо пам’ятати, що індивіди, які робитимуть вибір на користь неробства, будуть, таким чином, здійснювати самовідбір. Іншими словами, вони, загалом, потраплятимуть до числа найменш амбітних і завбачливих членів суспільства.[54] У світі, де кожен змушений конкурувати за дедалі меншу кількість робочих місць, немає підстав вважати, що ці робочі місця завжди діставатимуться найпродуктивнішим людям. Якщо певні люди працюватимуть менше або відмовляться від праці взагалі, тоді зарплати для тих, хто прагнутиме працювати, можуть дещо зрости. Той факт, що вже багато десятиліть доходи зростали мляво, є, зрештою, однією з найважливіших проблем, шлях до розв’язання якої ми намагаємося знайти. Особисто я не бачу нічого загрозливого в тому, щоб запропонувати декотрим відносно малопродуктивним людям гарантований мінімальний дохід як спонуку полишити ринок робочої сили, оскільки результатом такого кроку стане збільшення можливостей і підвищення доходів для тих, хто дійсно бажає працювати інтенсивно і покращувати своє становище.

Хоча наша система цінностей всіляко вітає продуктивність, важливо, однак, пам’ятати, що споживання також є критично важливою економічною функцією. Особа, яка візьме гарантований дохід і покине ринок робочої сили, стане платником-клієнтом того роботящого підприємця, який започаткує свій малий бізнес у тому ж мікрорайоні. І цей підприємець, ясна річ, буде отримувати такий же самий гарантований базовий дохід.

І останній важливий момент. Слід зробити так, щоб більшість помилок, зроблених при запровадженні гарантованого доходу, в кінцевому підсумку, виправляли б самі себе. Якщо на початку встановити надто щедрий базовий дохід, який призведе до сильного небажання працювати, то станеться одне з двох. Або технологія автоматизації буде достатньо розвинена для того, щоб швидко компенсувати зменшення продуктивності (що в такому випадку не стане великою