Читати книгу - "Втрачений символ"

Внутрішній двір собору являв собою усамітнений восьмикутний сад з постмодерністським фонтаном. Кетрін здивувалася, як шумно хлюпала в ньому вода — аж відлуння котилося! Та раптом вона збагнула — то шумів не фонтан.

— Гелікоптер! — скрикнула вона, і нічне небо над ними прорізав промінь яскравого світла. — Ховаймося під отой портик!

Сліпуче сяйво прожектора затопило сад саме тієї миті, коли Ленґдон та Кетрін добігли до протилежного боку двору і прослизнути під готичну арку в тунель, що виводив на галявину за огорожею. Зігнувшись у тунелі, вони перечекали, поки гелікоптер пролетів над їхніми головами і заклав над собором широкий віраж.

— Бачу, Геловей не помилився щодо візитерів, — зауважила Кетрін, вражена проникливістю старого настоятеля. «Поганий зір компенсується чудовим слухом». А у її власних вухах тим часом ритмічно гупала пульсуюча кров.

— Сюди! — сказав Ленґдон і, схопивши сумку, рушив у тунель.

Настоятель Геловей дав їм один ключ і кілька чітких вказівок. Та, на жаль, коли вони дійшли до кінця тунелю, то побачили, що від пункту призначення їх відділяє широка відкрита галявина, залита світлом прожектора з гелікоптера, що гуркотів угорі.

— Ми не зможемо її перебігти, — сказала Кетрін.

— Стривай, ось поглянь. — І Ленґдон показав на чорну тінь, що виникла ліворуч на галявині. Вона з’явилася як аморфна пляма і швидко зростала, рухаючись у їхньому напрямку. Вона ставала дедалі чіткішою, рухалася дедалі швидше, розширювалася і насамкінець перетворилася на великий чорний прямокутник, увінчаний неймовірно високими шпилями.

— Фасад собору заступає світло прожектора, — сказав Ленґдон.

— Вони сідають перед входом!

Професор схопив Кетрін за руку.

— Тікаймо! Мерщій!

А в соборі настоятель Геловей відчув таку легкість ходи, якої не знав уже багато років. Він пройшов через велике середхрестя, неф і вийшов через притвор до парадних дверей.

Настоятель чув, що перед фасадом завис вертоліт, і уявив, як його прожектор світить крізь розеткове мозаїчне вікно, кидаючи яскраві кольори по усьому святилищу. Він пригадав той час, коли міг бачити кольори. Дивно, але темна порожнеча, в якій він тепер жив, допомогла йому зрозуміти багато речей. «Зараз я бачу ясніше, ніж будь-коли».

Геловея покликали до Бога ще в юності, і все своє життя він любив церкву так, як любив би її всякий інший священнослужитель. Подібно до тих своїх колег, які щиро присвятили свої життя служінню Богу, Геловей втомився. Він провів життя, намагаючись достукатися до людських сердець крізь гармидер невігластва.

«І на що ж я сподівався?»

Від доби хрестових проходів і до інквізиції та американської політики ім’я Ісуса привласнювали всілякі спритники, роблячи його союзником у боротьбі за владу. З давніх часів невігласи завжди кричали найгучніше, скеровуючи наївні маси у потрібному напрямку і примушуючи йти, наче отара за ними. Свої мирські бажання вони прикривали цитатами зі Святого Письма, яке по-справжньому не розуміли. Вони вихвалялися нетерпимістю як доказом твердості своїх переконань. І тепер, після багатьох століть, людство примудрилося остаточно втратити все те прекрасне, що було пов’язане з Ісусом.

Сьогодні зустріч із розою і хрестом дала йому велику надію і нагадала пророцтва з маніфестів розенкрейцерів, які він читав незчисленну кількість разів у минулому і прекрасно пам’ятав і донині.

Розділ Перший: Єгова врятує людство, відкривши йому ті секрети, які раніше приберігав для обраних.

Розділ Четвертий: Увесь світ стане подібний єдиній книзі, а всі суперечності між наукою і теологією будуть усунуті.

Розділ Сьомий: Перед кінцем світу Бог створить могутній потік духовного світла, яке полегшить страждання людства.

Розділ Восьмий: Перед тим як це одкровення стане можливим, людство мусить прокинутися від важкого сну, спричиненого отруйною чашею, наповненою фальшованим вином з теологічної лози.

Геловей знав, що Церква давним-давно збилася з істинного шляху, і все своє життя присвятив тому, щоб повернути її назад. І тепер він збагнув, що цей момент швидко наближався.

Морок найтемніший перед світанком.

Оперативник ЦРУ Тернер Сімкінс примостився у відкритих дверях гелікоптера Сікорський UH-60 і, коли той приземлився на примерзлу траву, хутко зістрибнув униз. З’єднавшись із своїми людьми, він одразу ж махнув пілотові, щоб той злітав і спостерігав за всіма виходами.

«Ніхто з цієї будівлі не вийде».

«Вертушка» знову піднялася в нічне небо, а Сімкінс з підлеглими побіг сходами до парадного входу собору. Не встиг він вирішити, у які з шести дверей гепати, як одні з них рвучко розчинилися.

— Слухаю вас, — пролунав із напівтемряви спокійний голос. Сімкінс насилу побачив зігнуту постать у священицькій рясі.

— Це ви — настоятель Колін Геловей?

— Так, це я, — відповів старий.

— Я шукаю Роберта Ленґдона. Ви його бачили?

Старий настоятель вийшов на світло і подивився повз Сімкінса лячними невидющими очима.

— Якби я його побачив, то це було б чудо.

РОЗДІЛ 88

Час збігає.

Нола Кей, аналітик відділу безпеки, і без того була заведена, а коли взялася за третю чашку кави, їй здалося, що в її тілі замість крові почав циркулювати електричний струм.

«Наразі від Сато жодної звістки».

Нарешті задзвонив телефон, і Нола аж стрибонула до нього.

— Відділ безпеки, — відповіла вона. — Нола слухає.

— Ноло, це Рік Парріш з системної безпеки.

Нола розчаровано опустила плечі. «Це не Сато».

— Привіт, Ріку. Чим можу допомогти?

— Хотів тебе підбадьорити — можливо, наш відділ незабаром матиме інформацію, над якою ти зараз працюєш.

Нола відставила чашку з кавою. «А звідки ти, в біса, знаєш, над чим я сьогодні працюю?»

— Вибач, просто ми зараз проводимо бета-тестування нашої нової програми безперервних покращень, — пояснив Парріш. — І вона постійно видає номер твоєї робочої станції.

Нарешті Нола збагнула, про що йшлося. Зараз ЦРУ випробовувало нову програму «співробітницької інтеграції», призначеної для того, щоб у режимі реального часу сповіщати різні відділи управління, якщо трапиться так, що вони оброблятимуть однакові або співвідносні масиви інформації. В добу терористичних небезпек, коли все залежало від швидкості реагування, запорукою відвернення катастрофи могло стати звичайне повідомлення з сусідньої кімнати від хлопця, що аналізує саме ту інформацію, яка тобі потрібна. Але стосовно Ноли ця нова програма скоріше виявилася завадою, аніж реальною допомогою. І вона охрестила це нововведення «програмою безперервних погіршень».

— А й дійсно, я забула, — сказала Нола. — Що у тебе