Читати книгу - "Рекламне бюро пана Кочека"

не пізніше десятого серпня, зупинитися в готелі «Савой». Там його знайде уповноважений італійської нафтової компанії, синьйор Мачареллі, з яким треба точно домовитися про всі деталі поставки нафтопродуктів італійській компанії. «Ми не маємо наміру втручатися в політику, — писав містер Адамс, — наше діло — комерція, нею ми й клопотатимемося». Наприкінці він застерігав: «Сподіваюсь, ви розумієте, містере Кочеку, що все це — сувора таємниця і про наслідки ваших переговорів із синьйором Мачареллі та про дальші наші дії ніхто не повинен знати».

Записавши у своєму блокноті, коли треба виїхати в Женеву, назву готелю та прізвище італійця, з яким він мав зустрітися, Василь повернув листа О'Кейлі і, піймавши на собі його допитливий погляд, сказав:

— Містер Адамс пропонує мені поїхати до Женеви, зустрітися там з представником італійської нафтової компанії і владнати з ним деякі ділові питання. Сподіваюсь, ніхто не чинитиме перешкод моїй поїздці?

— Які можуть бути перешкоди? Я сьогодні ж подзвоню. швейцарському консулові і попрошу його видати вам постійну візу. Залиште свій паспорт у мене, ми самі подбаємо про все!

Василь сказав, що він, мабуть, візьме з собою в Швейцарію дружину і, якщо містер О'Кейлі не заперечуватиме, принесе обидва паспорти на другий день.

— Будь ласка, як хочете! — погодився той і, помовчавши, додав — Вами цікавився секретар нашого посольства, містер Петерсон. Більше того, він просив привезти вас до нього. Якщо у вас є час, ми могли б поїхати до нього хоч зараз!..

— Що ж, я радий, — сказав Василь.

Він знав, що Петерсон, хоч і був тільки секретар американського посольства в Берліні, але, як дуже заможна людина, мав неабиякий вплив у політичних колах Вашінгтона. На відміну від інших американських дипломатів, Петерсон сам жив у триповерховому особняку, мав багато челяді, влаштовував людні прийоми. За кермо машини сів О'Кейлі. Василь умостився поруч, і вони довго кружляли серед новобудов, поки доїхали до Шарлотенбурга, де жив Петерсон.

Високий, сухорлявий, тридцятип'ятирічний чолов'яга, Петерсон більше скидався на спортсмена, ніж на дипломата. Він був веселий, балакучий і привітний хазяїн. Повів гостей у домашній бар, налив у келехи «для початку» італійського вермуту, запропонував крихітні сендвічі з паштетом і кав'яром та хрумкі пиріжки з м'ясом. Випили, закусили. Коли Петерсон заговорив про справи, від його веселості не лишилося й сліду. Він став втіленням діловитості, привітне його обличчя зробилося жорстким.

— Містере Кочеку, я чув про вас багато хорошого. Мій друг, містер Адамс-молодший, дає вам делікатні доручення. Це свідчить багато про що — зокрема про те, що ви людина вірна і вам можна довіряти. Мені хотілося б попросити вас, щоб ви нікому не говорили про наміри компанії постачати Італії пальне і надалі, може, навіть обходячи закон про нейтралітет. Ви уявляєте, який вибухне скандал, коли про це довідаються газетярі. Яких збитків зазнає ваша компанія?.. Ще одне, дорогий містере Кочеку, — ми живемо з вами у світі, де все може трапитися: сьогоднішній ваш друг і союзник завтра може стати ворогом номер один. Зважаючи на таку можливість, треба вміти мудро передбачати все. Живучи тут, постачаючи німцям авіабензин і мастила, яких немає в Німеччині, ви, звичайно, догадуєтеся, що націсти поспішно озброюються… Нам, американцям, цікаво знати про це докладніше. От я і хотів вас запитати, чи не погодитесь ви співробітничати з нашим авіаційним аташе? Ви, представник компанії, яка постачає бензин для «Люфтваффе», легко можете знайти привід, щоб побувати на військових аеродромах, налагодити дружні стосунки з військовими льотчиками. Більше того, якщо ви побажаєте, ми можемо відрекомендувати вас шефові «Люфтваффе», панові Герінгу… Що ви скажете на це?

Василь завмер у кріслі з келехом вермуту в руці. Звичайно, йому було б дуже цікаво довідатися якнайбільше про німецьку авіацію, познайомитися і з самим всемогутнім Герінгом, відкрити цим собі широкі перспективи для успішної діяльності. Але, з другого боку, навряд чи варто було завчасно наражатися на таку небезпеку і заради журавля в небі випускати з рук синицю.

— Я вам щиро дякую за довір'я! Ладен допомогти особисто вам і нашим співвітчизникам усім, чим тільки зможу… Але для такої ролі, яку ви мені пропонуєте, я зовсім не придатний, — твердо відповів Василь.

— Не бійтеся, вам не загрожує ніяка небезпека! — усміхаючись, мовив секретар посольства. — А коли треба буде, ми завжди, за будь-яких обставин, зуміємо захистити вас!

— Ні, я на це не піду. Передавати вам через містера О'Кейлі, якщо почую, цікаві новини, — це я готовий робити. Але спеціально добувати відомості не можу і не хочу!

— Ну що ж, дуже шкода! Силувати чию б то не було волю я не звик. Буду радий, якщо ви передасте нам цікаві новини, — сказав Петерсон і, потискуючи руку Василеві, дав зрозуміти, що розмову закінчено.

— Скажіть, містере О'Кейлі, ви знали, навіщо мене запросив секретар посольства? — спитав Василь, коли вони їхали назад.

— Точно не знав, але здогадувався.

— І як ви думаєте, я правильно зробив?

— Либонь, правильно. Яка рація вам, удатному бізнесменові, зв'язуватися з розвідкою? Потім від них не відкараскаєшся… Але все-таки кожен із нас повинен виконувати свій патріотичний обов'язок, і, якщо у вас будуть цікаві відомості про німецьку авіацію, повідомте мене, — по-дружньому сказав О'Кейлі.

На диво Василеві, в приймальні контори його чекав оберштурмбанфюрер, з яким він їхав з Гамбурга.

— О, гер Лемке! Яким побитом? — Василь вітав його як давнього знайомого.

— Я прийшов подякувати вас від свого імені та за дорученням дружини. Два тижні ми з Елізабет насолоджувалися натуральною кавою! — сказав Лемке, сідаючи в крісло.

— Дуже радий, що міг зробити вам і вашій милій дружині приємність. Готовий служити вам і надалі чим тільки зможу! — Василь запобігав перед есесівцем, намагаючись розгадати мету, задля якої той завітав у його контору.

— Я вам буду щиро вдячний… — Лемке крутився в кріслі, видно хотів щось сказати, але не наважувався. — У мене до вас невелике прохання… Але якщо воно вам завдасть клопоту, скажіть відверто, я не ображусь… У нас із дружиною є невеликі заощадження, і нам хотілося б покласти їх в якийсь надійний американський банк.