20-річна студентка патологоанатомії бере участь у розслідуванні резонансної справи: у місті діє серійний вбивця, який залишає на тілах жертв вирізьблені слова «Зрадник» або «Насильник». Жертвами стають чоловіки, викриті у зрадах або насильстві. Поступово героїня починає помічати зв’язки між убитими та тими, кого вона любить. Їй доведеться обрати між правдою, яка може

У світі, де технології проникають в усі сфери життя, розробка потужної системи розпізнавання облич стає об'єктом пильної уваги не лише науковців, але й злочинців. Ігор Сидоров, талановитий програміст, опиняється в епіцентрі небезпечної гри, коли його розробкою зацікавлюється таємничий Олексій. Христина, дівчина, заслана для отримання інформації про технологію,

Вселенське Джерело — це релігія, що виникла в XXI столітті. Її основна ідея полягає в тому, що все у Всесвіті походить від єдиного Джерела, яке є вищою силою і першопричиною всього існуючого. Це Джерело існує поза часом і простором, створюючи та підтримуючи баланс між усіма аспектами буття.

Одного разу ввечері він вирішує потаксувати для душі…. та виявляє, що її немає. ——————————- Натхненна на створення твору дописом з Тредс). ————————————————-

Для гарних снів. Легка, приємна, романтична історія на вечір. Але це не точно... Обережно, присутні сцени жорстокості

Із щоденника.

В один день з ними трапилось страшне: вони повертались додому, скупившись на ринку, і на виїзді з міста в їхній автомобіль врізався на великій швидкості інший. І, на жаль, жінку не змогли врятувати — від отриманих травм вона загинула на місці, а чоловіка встигли вчасно доставити до реанімації та врятувати йому життя. З цього жахливого моменту вже пройшло декілька

Сама одна... Нікого вдома ... Тебе ніхто ТАМ... Не чекає... Твій час летить... Життя минає... Повно думок ...Одні питання ... На серці біль ...І лиш страждання ... Що буде завтра ... Ти не знаєш... Вже більш нікого не чекаєш... Куди піти.... Кого спитати... Чи можна людям ...Довіряти.. Кому писати... Кому дзвонити... Чи краще цього не робити... А може краще

Якось вночі в Яшкиній спальні з антресолей впала вішалка. А з темряви таємничий голос прошепотів: «Абра-ар... Бурундун... Віхола-в'юн... Гагатун... Дзинь-да-да...» Ця дивна тарабарщина виявилася чарівним заклинанням, що пробудило до життя пластилінові літери. Їх Яшка виліпив днями з маминою допомогою, яка у такий ось спосіб намагалася навчити сина «абевегедейці».

-ану стояти поговорити треба принцесо Подаю голос бачу як завмирає і знову дивиться на мене але вже якось з хвилюванням і якимось побоюванням ну на мене і не так дивились - що ж якщо грошей нема то твоя донька піде з нами навіть не так твоя донька вийде за мене заміж і тоді якщо вона буде гарно поводитись я так вже і бути пробачу борг - я обіцяю все віддати не чіпай