Історія людства на Ранеї тягнеться вже довгі тисячоліття. На відміну від своїх братів та сестер на Тері, які досі перебувають у Середньовіччі, вони освоїли парові технології та розвинуту порохову зброю. Аеростати заполонили Небесний океан, міста розповзаються по материкам, аутокари рискають по дорогам, аутоматони допомагають виконувати важку роботу. І все це за

Повернення додому - завжди стрес. І не важливо - позитивний чи негативний. За твою відсутність дуже багато прожито історій і подій. І ти ніколи не знаєш чим закінчиться дорога додому.

Вже не розумію того, що відбувається, і не сприймаю зображення перед очима. Вже сплуталася свідомість. Вже не вникаю в семантику, слабко хапаючись за сенс у потоці його промови. Відрізками фраз, мовленнєвими зворотами, синтагмами і низхідними інтонаціями він тонко занурює мене в забуття. Від його слів будуть катастрофи. Я чую... Я відчуваю... Я в невагомості. Мені

1000-річний шлях України від часів Київської Русі до сучасності – це подорож крізь віки, сповнена боротьби, перемог, втрат і незламної віри. У цій поемі оживають образи видатних постатей і ключових епох, що сформували нашу державу. Від Андрія Первозванного та Ярослава Мудрого до сучасних героїв – кожен катрен є символом українського духу та національної ідентичності.

Безхатько за допомогою виграшів у лотереї забезпечує собі найменші життєві потреби. Випадкова зустріч знайомить його з молодим різноробочим Максом, який мріє про заможне життя і щасливе кохання. Шлях до цього він бачить у використанні здібностей безхатька. Постійне підвищення ставок призводить до неочікуваного перебігу подій.

Не знаю, що тут написати. Просто публікую главу, бо з'явилася ідея і сюжет вдарив в голову. А продовжу пізніше. Не губити ж ідею...

Як ви думаєте, що здатне перевернути ваше життя на 180° всього за один ранок? До цього часу я вважала що нічого. Я мала чудову квартиру з вікнами, що виходили на Гайд парк, стабільну роботу та добрі відносини з моїми друзями. "Але все це в минулому", - подумала я тягнучи важку валізу аеропортом. На моєму телефоні був відкритий файл з квитком на найближчий

- Вона тобі не потрібна. Не треба грати в сім'ю! Марку, не треба! Вона маленька, вразлива дівчинка. Не треба з'являтися в її житті лише для того, щоб потішити своє его. Не треба! Даша підривається з дивана, коли чує, як малеча її кличе. - Не йди за мною! Не треба! - попереджає і йде. Але я не слухаю Дашу, йду за нею, підхоплюючи ведмедика з підлоги. - Я ж просила не

Ми всі родом із дитинства. І всі вчимося життю. І не у всіх це входить вдало. Ми робимо помилки, падаємо, встаємо, ідемо далі. Головне, вірити в себе, довіряти друзям і просто жити.

Твір створювався для конкурсу на "Літавиці", але не пройшов у першому турі. Це пролог до наступного оповідання. Але можна вважати і окремою історією.