Сучасна проза

- Маю до тебе прохання, - обіймаю його за шию. - Підіграй мені, будь ласка. - Що за різка зміна настрою? - сміється. - Вчора ти казала, щоб очі твої мене не бачили. - Я тебе прошу. Я у відчаї. Підтвердь моїм родичам, що ти мій наречений. Не на довго, лише до Різдва. Інакше вони обнулять моє життя. А вислуховувати всі ці дні, яка я невдаха, просто нестерпно. - Ну, це

В один день з ними трапилось страшне: вони повертались додому, скупившись на ринку, і на виїзді з міста в їхній автомобіль врізався на великій швидкості інший. І, на жаль, жінку не змогли врятувати — від отриманих травм вона загинула на місці, а чоловіка встигли вчасно доставити до реанімації та врятувати йому життя. З цього жахливого моменту вже пройшло декілька

Повернення додому - завжди стрес. І не важливо - позитивний чи негативний. За твою відсутність дуже багато прожито історій і подій. І ти ніколи не знаєш чим закінчиться дорога додому.

Де жінки беруть свою силу? В чому вона? Що заставляє їх жити, творити, кохати? Мабуть, за всю історію людства так і не знайдуть відповідь на це питання. Можливо любов до дітей, можливо співчуття до ближнього, можливо кохання...

Ми всі родом із дитинства. І всі вчимося життю. І не у всіх це входить вдало. Ми робимо помилки, падаємо, встаємо, ідемо далі. Головне, вірити в себе, довіряти друзям і просто жити.

Не знаю, що тут написати. Просто публікую главу, бо з'явилася ідея і сюжет вдарив в голову. А продовжу пізніше. Не губити ж ідею...

Безхатько за допомогою виграшів у лотереї забезпечує собі найменші життєві потреби. Випадкова зустріч знайомить його з молодим різноробочим Максом, який мріє про заможне життя і щасливе кохання. Шлях до цього він бачить у використанні здібностей безхатька. Постійне підвищення ставок призводить до неочікуваного перебігу подій.

Сердце, як камінь. Любов, як тінь.

— Як ти посмів прийти після всього, що натворив? — Це мій дім також! — Іди геть, кому кажу! — Не піду, мені тепер немає куди йти. — Ну тоді я піду! — Катю, облиш, не йди. Давай почнемо все заново. Я обіцяю, що більше такого не повториться. Я зрозумів, що окрім тебе мені нікого не треба. Я без тебе не зможу просто! — А ще вчора зміг. — Катю, вчора — це вже минуле.

отсутствует