Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Подорож у часі. Турнір, Герцог Фламберг"

Сніг виблискував тисячами діамантів під яскравим зимовим сонцем, відбиваючи радісний настрій мешканців Букнета. Недавня перемога над Сніговою Королевою перетворила місто на справжню казку: з вікон будинків виглядали пухнасті ялинки, прикрашені різнокольоровими іграшками, а вулицями лунали веселі пісні та сміх.

Мявчик, сидячи на підвіконні, милувався цією картиною, а його серце переповнювала радість. Він згадував, як ще недавно Букнет був скутий смутком через зникнення Сніговика, а тепер життя знову пульсувало в ньому, завдяки їхнім з Вогником зусиллям.

— Мявчику, ти такий задумливий, — промурчала Муся, ніжно торкаючись його вуса. — Невже ти вже сумуєш за пригодами?

— Ні, — усміхнувся Мявчик, обертаючись до коханої. — Я просто радий, що ми змогли повернути Новий рік в Букнет. І що ми разом.

Муся засяяла від щастя.

— Я теж дуже рада, — прошепотіла вона, притуляючись до Мявчика. — Це був найкращий Новий рік в моєму житті.

Раптом в кімнату влетів Вогник, залишаючи за собою слід іскор.

— Мявчику, Мусю! — вигукнув він захлинаючись. — Там... на площі... такі веселощі! Всі танцюють, співають, пускають феєрверки! Ходімо швидше!

— Зачекай, Вогнику, — усміхнувся Мявчик. — Ми обов'язково підемо. Але спочатку я хочу показати вам щось цікаве.

Він підійшов до столу і взяв невелику дерев'яну скриньку, яку знайшов вчора в лісі, повертаючись з Мусею від Шапки. Скринька була старовинною, прикрашеною різьбленими візерунками, і виглядала дуже загадково.

— Що це? — запитала Муся з цікавістю.

— Я не знаю, — відповів Мявчик. — Але я відчуваю, що в ній щось незвичайне.

Він обережно відкрив скриньку. В ній лежав дивний годинник з однією стрілкою та безліччю незнайомих символів на циферблаті.

— Що це за годинник? — здивувався Вогник, розглядаючи знахідку. — Я ніколи таких не бачив.

— Я теж, — сказав Мявчик. — Але я відчуваю, що він магічний.

Він взяв годинник в лапи і почав розглядати його ближче. Раптом стрілка почала швидко крутитися, а годинник засяяв яскравим світлом. Мявчик, Муся і Вогник злякано відсахнулися.

Кімнату залило сліпуче світло, стіни почали зникати, а предмети навколо розпливатися, мов у мареві. Мявчик інстинктивно притиснув до себе скриньку з годинником, відчуваючи, як їх затягує в якийсь невидимий вир. Муся злякано вчепилася в його лапу, а Вогник, розгублено махаючи крильцями, вигукнув:

— Що відбувається?! Ми кудись летимo!

Світ навколо крутився з шаленою швидкістю, кольори зливалися в одну суцільну пляму. Мявчик заплющив очі, намагаючись впоратися з запамороченням. Йому здавалося, що ця подорож триває вічність.

Раптом все стихло. Світло зникло, запаморочення пройшло. Мявчик обережно розплющив очі і озирнувся. Вони опинилися в незнайомому місці.

Замість затишної кімнати їх оточували високі кам'яні будівлі, прикрашені дивними візерунками та барельєфами. Вулицями снували коти та дракони, але їхній вигляд відрізнявся від звичного: одяг був іншим, більш архаїчним, а на мордах багатьох виднілися шрами від боїв.

— Де ми? — прошепотіла Муся, притискаючись до Мявчика. — Це ж не Букнет?

— Схоже, що ні, — відповів Мявчик, розглядаючи навколишнє оточення. — Але я впевнений, що це теж Букнет, тільки... в минулому.

Вогник, який досі був приголомшений різкою зміною обстановки, раптом вигукнув:

— Дивіться!

Він вказував на величезний плакат, що висів на одній з будівель. На ньому було зображено кота і дракона, які бились один з одним. Під малюнком був напис: "Коти проти драконів! Великий турнір на честь Дня Заснування міста!"

— Турнір? — здивувався Мявчик. — Але ж коти і дракони в Букнеті давно живуть у мирі!

— Мабуть, у минулому все було інакше, — промовила Муся. — Шапка ж казала, що колись коти і дракони ворогували.

— Цікаво, в яку епоху ми потрапили? — замислився Мявчик. — І як нам тепер повернутися назад?

Він дістав з кишені магічний годинник. Стрілка хаотично крутилась, вказуючи то на один, то на інший символ. Мявчик спробував зупинити її, але годинник не слухався.

— Здається, ми потрапили в халепу, — промовив він, з тривогою дивлячись на друзів. — Треба щось робити.

— Перш за все, — промовив Мявчик, — треба з'ясувати, де ми опинилися і що тут відбувається.

Вони рушили вулицею, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги. Місто, хоч і було схоже на Букнет, все ж відрізнялося від нього. Будинки були нижчими, вулиці вужчими, а в повітрі витав якийсь неприємний запах, схожий на дим та запах горіння.

— Мені здається, або тут дійсно чимось тхне? — пробурмотів Вогник, морщачи ніс.

— Тхне, — підтвердила Муся. — І ще я помітила, що коти і дракони дивляться один на одного зовсім недружелюбно.

— Так, — погодився Мявчик. — Схоже, Шапка мала рацію. У минулому коти і дракони дійсно ворогували.

Раптом їхню увагу привернув гучний галас, що долинув з центральної площі. Вони поспішили туди і побачили великий натовп, що зібрався навколо арени, обгородженої високим парканом.

— Що там відбувається? — запитала Муся, намагаючись протиснутися крізь натовп.

— Здається, це той самий турнір, про який ми читали на плакаті, — відповів Мявчик, глянувши на арену.

На арені билися кіт і дракон. Вони були озброєні мечами та щитами, і їхній поєдинок був сповнений люті та агресії. Натовп бурхливо реагував на кожен удар, підбадьорюючи то одного, то іншого бійця.

— Це жахливо! — вигукнула Муся, закриваючи очі лапами. — Невже вони хочуть убити один одного?