Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Врятувати Старий Новий Рік, Герцог Фламберг"

Засніжені вікна бібліотеки Букнет виблискували в променях зимового сонця, немов вкриті тисячами крихітних діамантів. Мявчик, сидячи на підвіконні, милувався морозними візерунками, які він власноруч намалював напередодні. Здавалося, сама зима зачаїлася в цих химерних лініях, що нагадували то казкових драконів, то снігових ельфів, то дивовижні квіти з льоду.

В кімнаті панувала затишна святкова атмосфера. Тріщали дрова в каміні, розкидаючи навколо теплі іскри та наповнюючи повітря ароматом соснової хвої. На столі, застеленому вишитою скатертиною, чекали своєї години святкові частування - рум'яна кутя з медом та маком, запашне імбирне печиво у формі котиків та дракончиків, чарівні пряники з цукровою глазур'ю, ароматний чай з малиною та м'ятою.

З читального залу доносилися мелодії колядок, які наспівували мешканці Букнету, готуючись до святкової вистави. Мявчик з нетерпінням чекав цього вечора, адже він був не просто глядачем, а й головним режисером вистави.

— Мявчику-у-у! — долинуло до нього здалеку. — Мявчику-у-у! Де ти запропастився?

— Це ж Муся! — Мявчик зістрибнув з підвіконня. — Мабуть, вона вже хвилюється, чому мене досі немає на репетиції.

Він квапливо побіг до дверей, але раптом зупинився. Щось дивне відбувалося на головній площі Букнета. Зазвичай в цей час там вирувало життя — дракони кружляли в небі, коти гралися в сніжки, а їх діти змагалися, хто вище злетить на крижинах. Але зараз на площі було незвично тихо. Лише якийсь дивний звук, схожий на схлипування, долинав звідти.

Мявчик нашорошив вуха і обережно визирнув з вікна. Те, що він побачив, змусило його шерсть стати дибки. Посеред площі, біля засніженої ялинки, сидів... пінгвін! Маленький, замерзлий, з великими сумними очима. Він тужливо дивився на чарівного сніговика, що стояв поруч, і час від часу витирав крилом сльози, що котилися по його пухнастих щічках.

— Пінгвін? — здивувався Мявчик. — Звідки він тут узявся?

Він ніколи раніше не бачив пінгвінів у Букнеті. Звичайно, він знав про їхнє існування. Шапка якось розповідала йому про зимовий світ, де живуть снігові ельфи та пінгвіни, які співають пісні про північне сяйво. Але щоб пінгвін опинився тут, у Букнеті... це було щось неймовірне!

Цікавість перемогла обережність. Мявчик тихенько відчинив двері і вийшов на ґанок, згодом пішов до пінгвіна.

— Е-е-ем... вибачте, — промовив він невпевнено. — Ви хто?

Пінгвінчик здригнувся від несподіванки і підняв голову. Його великі, темні очі були повні сліз.

— Я... я Пінгвін, — промовив він тремтячим голосом. — Я прийшов з зимового світу.

— З зимового світу? — перепитав Мявчик. — Але як ви сюди потрапили?

— Я... я не знаю, — відповів пінгвінчик, схлипуючи. — Я шукав допомогу і раптом... раптом опинився тут.

Він знову заплакав, і Мявчик відчув, як його серце стискається від співчуття.

— Не плачте, — промовив він заспокійливо. — Ми обов'язково вам допоможемо.

Хоча вистава дуже важлива, — подумав Мявчик, — не можна ж залишати в біді того, хто потребує допомоги. Тим більше, що це цілий світ, де живеться не так безтурботно, як у Букнеті.

— Допоможете? — пінгвінчик підняв голову, і в його очах засяяла надія. 

— Звичайно! — впевнено відповів Мявчик, хоча насправді його думки були все ще зайняті виставою. — Перед тобою справжній герой!

— Справді? — зрадів пінгвінчик. — Тоді, будь ласка, допоможіть нашому місту! У нас скоро Старий Новий Рік, проте, нажаль, він може не настати!

— Старий Новий Рік? — перепитав Мявчик. — А що це за свято?

— Це найважливіше свято в нашому світі! — вигукнув пінгвінчик. — У цей день ми збираємося всі разом, співаємо пісні, танцюємо, милуємося північним сяйвом... Але цього року Муна викрала чарівну кришталеву сніжинку, яка захищає наш світ від темряви та холоду.

— Муна? — здивувався Мявчик. — Хто це?

— Муна — це зла біла ведмедиця, — відповів пінгвінчик. — Вона хоче заволодіти всією магією зимового світу і стати його єдиною володаркою. Вона вже захопила Північносяйне, місто, де живуть пінгвіни, і тепер загрожує всім ельфам.

— Ого, — промовив Мявчик. — Здається, у вас справжні проблеми. Але не хвилюйтеся, ми вам допоможемо! Ми з друзями вже не раз рятували Букнет від різних лиходіїв, і цього разу теж впораємося!

— Дякую вам! — вигукнув пінгвінчик, і його очі знову засяяли надією. — Ви справжні герої!

Мявчик покликав Мусю та Вогника, і незабаром вони вже всі разом розпитували пінгвінчика про зимовий світ, Муну та викрадену сніжинку. Муся, як завжди, одразу взялася до справи.

— Нам потрібен план, — промовила вона рішуче. — Потрібно дізнатися більше про Муну та її мотиви. Ми потрапимо в зимовий світ і відшукаємо кришталеву сніжинку. Звичайно, нам потрібна буде допомога в пошуках.

— Так, — підтвердив Мявчик. — Пінгвінчику, ти знаєш, хто може нам допомогти в зимовому світі?

— Звичайно! — вигукнув пінгвінчик. — Вам потрібно знайти сову Олесю! Вона наймудріша істота в нашому світі, вона знає все про Муна і про чарівну сніжинку.

— Чудово! — зраділа Муся. — А як нам її знайти?

— Вона живе в старому дуплі на найвищому дереві в зимовому лісі, — пояснив пінгвінчик. — Ви її одразу впізнаєте, вона дуже велика і має яскраві жовті очі.

— Гаразд, — сказав Мявчик. — Тоді час збиратися в дорогу. Вогнику, ти з нами?

— Звичайно! — вигукнув дракончик, випускаючи з ніздрів маленькі клуби диму. — Я завжди готовий до пригод!

— А як же наша вистава? — запитала Муся.

— Не хвилюйся, Мусю, — заспокоїв її Мявчик. — Ми встигнемо повернутися до її початку. Це ж магічна подорож, ми можемо повернутися в будь-який момент.

— Добре, — погодилася Муся. — Тоді ходімо швидше!

Вони побігли до кімнати Мявчика, щоб зібрати необхідні речі. Мявчик узяв свою улюблену теплу шапку з помпоном, Муся — магічну книгу заклинань, а Вогник — мішечок з смачними цукерками для підкріплення сил під час подорожі.