Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Врятувати Старий Новий Рік, Герцог Фламберг"

— Обережно, Мявчику! Вона збирається стрибнути! — кричала Шапка.

— Мусю, використай заклинання заморозки! — кричав Вогник.

— Джуні, створи портал і відправ її на Північний полюс! — кричав Мявчик.

Пантера була сильною та спритною, але герої діяли разом, і це давало їм перевагу. Нарешті, після довгого та виснажливого бою, Мявчик зміг завдати пантері вирішального удару. Він випустив в неї потужний струмінь полум'я, і пантера з криком впала на землю, перетворившись на калюжу талої води.

— Ми перемогли! — вигукнув Вогник, радісно стрибаючи.

— Так! — підтвердила Муся. — Ми здобули кришталевий меч!

— І не без моєї допомоги, — гордо заявила Шапка.

Герої підійшли до п'єдесталу і взяли кришталевий меч. Він був холодним на дотик, але випромінював магічну силу. Мявчик відчув, як меч наповнює його енергією та впевненістю.

— Тепер ми готові до наступного випробування, — сказав він. — Ходімо!

— Тепер нам потрібно дістатися острова Незавершеного Сюжету, — сказала Муся, розглядаючи карту. — Але як ми туди доберемося? Це ж острів, оточений морем.

— Може, нам побудувати човен? — запропонував Вогник.

— З чого? — запитала Шапка. — З льоду? Він ж розтане, як тільки ми відпливемо від берега.

— Не треба будувати човен, — сказала Джуні. — Я знаю інший спосіб.

Вона підійшла до берега моря і торкнулася рукою води. Вода миттєво замерзла, утворюючи міцну крижану стежку, що вела до острова.

— Ось, будь ласка, — сказала Джуні. — Тепер ми можемо пройти.

— Джуні, ти просто неймовірна! — вигукнув Вогник.

— Так, — підтвердив Мявчик. — Ти нам дуже допомагаєш.

Вони рушили по крижаній стежці до острова. Острів Незавершеного Сюжету був справжнім дивом природи. Він був вкритий снігом та льодом, а з дерев звисали кришталеві бурульки, що виблискували в променях сонця. На острові було багато замерзлих водоспадів, що нагадували кришталеві скульптури.

— Яка краса! — вигукнула Муся, милуючись краєвидом.

— Так, — погодився Мявчик. — Але не забуваймо, що ми тут не для прогулянок. Нам потрібно знайти льодовий щит.

— Він знаходиться на вершині ось тієї гори, — сказала Джуні, вказуючи на найвищу гору на острові.

Вони почали підніматися на гору. Шлях був важким і небезпечним. Нарешті вони дійшли до вершини гори. Там, на крижаній скелі, лежав льодовий щит. Він був зроблений з чистого льоду, і його поверхня виблискувала тисячами іскор.

— Ось він! — вигукнув Мявчик. — Льодовий щит!

Але раптом з неба спустився величезний сніговий грифон. Він мав гострі кігті, дзьоб і крила, а його очі горіли злістю.

— Хто посмів порушити спокій острова Незавершеного Сюжету? — прокричав грифон. — Я — охоронець льодового щита, і я не дозволю вам його забрати!

— Не бійтеся! — сказав Мявчик, дістаючи кришталевий меч. — Ми його переможемо!

Грифон з люттю кинувся на героїв. Він розпустив свої величезні крила і злетів у повітря, а потім різко пікірував на Мявчика, намагаючись вдарити його гострими кігтями. Але Мявчик встиг підняти кришталевий меч і відбити удар. Меч засяяв яскравим світлом, і грифон з криком відлетів убік.

— Ого! — вигукнув Вогник. — Цей меч і справді магічний!

— Так, — підтвердив Мявчик. — Він дає мені силу!

Грифон знову кинувся в атаку. Він намагався схопити героїв кігтями, клювати їх дзьобом, збити їх з ніг своїми крилами. Але герої мужньо боролися, ухиляючись від ударів і захищаючись мечем та магією.

Муся чаклувала, створюючи захисні щити та відбиваючи атаки грифона магічними стрілами. Вогник літав навколо грифона, відволікаючи його та намагаючись вжалити вогнем. Джуні заморожувала крила грифона крижаними заклинаннями, а Шапка давала (не завжди корисні) поради.

— Мявчику, бий його по хвосту! — кричала Шапка. — Ні, ні, не по хвосту, а по голові! Хоча ні, краще по крилах!

— Шапко, замовкни! — крикнув Мявчик, ухиляючись від удару грифона. — Ти мені заважаєш!

Битва тривала. Грифон був дуже сильним супротивником, але герої не здавалися. Нарешті, Мявчик зміг завдати грифону вирішального удару. Він підстрибнув у повітря і вдарив грифона кришталевим мечем по шиї. Грифон з криком впав на землю, перетворившись на купу снігу, з якої терчало пір’я.

— Фух, — зітхнув Мявчик, опускаючи меч. — Нарешті ми його перемогли.

— Так, — підтвердила Муся. — Тепер ми маємо льодовий щит!

Вони підійшли до крижаної скелі і взяли льодовий щит. Він був холодним і важким, але випромінював магічну силу. Муся відчула, як щит наповнює її енергією та впевненістю.

— Тепер ми майже готові до битви з Євою, — сказала вона. — Залишилося знайти амулет невидимості.

— Тоді ходімо до Замку Злого Критика! — вигукнув Вогник.

— Замок Злого Критика знаходиться за цими горами, — сказала Джуні, вказуючи на високі, засніжені вершини. — Але шлях туди небезпечний. Нам доведеться пройти через льодовиковий лабіринт, де легко заблукати і замерзнути.

— Ми не боїмося! — вигукнув Вогник. — Ми вже стільки всього подолали, що нам ніякий лабіринт не страшний!

— Головне — триматися разом і не втрачати один одного з виду, — сказав Мявчик.

Вони увійшли до лабіринту. Високі крижані стіни піднімалися з обох боків, утворюючи заплутані коридори та тунелі. Вітер свистів між стінами, піднімаючи снігові вихори, які заважали бачити дорогу.

— Як же нам знайти вихід? — запитала Муся, озираючись навколо.

— Я спробую відчути магію амулета, — сказала Джуні. — Він повинен бути десь поблизу.

Вона заплющила очі і зосередилася. Через кілька секунд вона відкрила очі і сказала:

— Я відчуваю його! Він десь ліворуч.

Вони пішли ліворуч, пробираючись крізь заметіль і обходячи крижані перешкоди. Раптом Вогник зупинився і скрикнув: