Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Врятувати Старий Новий Рік, Герцог Фламберг"

— Чудово! — зрадів Мявчик. — Розкажіть нам, будь ласка, про Муну та про те, де вона може ховати сніжинку.

— Муна — це дуже небезпечна істота, — сказала Олеся. — Вона володіє великою магічною силою і мріє заволодіти усім зимовим світом. Вона викрала кришталеву сніжинку, щоб позбавити нас свята Старого Нового Року і занурити наш світ в темряву.

— А де вона її ховає? — запитала Муся.

— Вона ховає її у своїй фортеці, — відповіла Олеся. — Це неприступна льодова споруда, що знаходиться на самій вершині найвищої гори в зимовому світі. Там панують вічні сніги та крижані вітри, і мало хто наважується туди підніматися.

— Але ми маємо туди потрапити! — рішуче сказав Мявчик. — Ми не можемо дозволити Єві знищити свято і занурити зимовий світ в темряву.

— Це буде небезпечно, — попередила Олеся. — Єва оточила себе численними охоронцями — сніговими монстрами, льодовими велетнями та іншими злими істотами.

— Ми не боїмося! — вигукнув Вогник. — Ми вже не раз стикались з небезпекою і завжди перемагали!

— Добре, — сказала Олеся. — Я бачу, що ви сміливі та рішучі. Я допоможу вам. Спочатку вам потрібно підготуватися.

— Як саме? — запитала Муся.

— Вам потрібно знайти чарівні артефакти, які допоможуть вам в боротьбі з Муною, — відповіла Олеся. — Кришталевий меч, льодовий щит та амулет невидимості. Вони знаходяться в різних куточках зимового світу, і вам доведеться пройти через багато випробувань, щоб їх знайти.

— Ми готові! — вигукнув Мявчик. — Де нам шукати ці артефакти?

Олеся розповіла героям про місця, де знаходяться чарівні артефакти, і дала їм підказки, які допоможуть їм в пошуках. Герої, натхненні її словами та рішучістю врятувати зимовий світ, рушили в дорогу, готові до нових пригод та випробувань.

— Отже, — промовив Мявчик, розглядаючи карту, яку намалювала Олеся. — Кришталевий меч знаходиться в Печері Невдячних Коментарів, льодовий щит — на острові Незавершеного Сюжету, а амулет невидимості — у Замку Злого Критика. Здається, нас чекає довга подорож.

— І небезпечна, — додала Муся. — Олеся розповідала про страшних охоронців цих артефактів.

— Не хвилюйся, Мусю, — заспокоїв її Мявчик. — Ми впораємося. Ми ж команда!

— Так! — підтвердив Вогник. — Разом ми все здолаємо!

— Головне, щоб ця команда не розвалилася через ваші постійні сварки, — пробурчала Шапка.

— Шапко, не псуй настрій! — сказав Мявчик. — Сьогодні ми маємо бути єдині, як ніколи.

— Ну добре, добре, — пробурчала Шапка. — Але якщо я замерзну, ви будете в цьому винні.

— Ми подбаємо про тебе, Шапко, — запевнила її Муся. — Ми ж тебе любимо.

— Та вже, та вже, — пробурчала Шапка, але в її голосі було чути задоволення.

Герої вирушили в дорогу. Першою їхньою метою була Печера Невдячних Коментарів, що знаходилася в глибині засніжених гір. Шлях був важким — їм доводилося пробиратися крізь заметіль, перестрибувати через льодові тріщини, підніматися на круті скелі. Але вони не здавалися, підтримуючи один одного і підбадьорюючи Шапку, яка постійно скаржилася на холод та втому.

Нарешті вони дійшли до Печери Невдячних Коментарів. Вхід до неї був прихований за водоспадом, що замерз і перетворився на крижану стіну.

— Як же нам туди потрапити? — запитав Вогник, розглядаючи крижану стіну.

— Залиште це мені, — сказала Джуні.

Вона підняла свою чарівну палицю і промовила заклинання. Крижана стіна розтанула, відкриваючи вхід до печери.

— Ось це так! — вигукнув Вогник. — Ти справжня чарівниця, Джуні!

— Дякую, — усміхнулася Джуні. — Ходімо всередину.

Вони увійшли до печери. Всередині було темно і холодно, і лише кришталеві бурульки на стелі випромінювали тьмяне світло. З глибини печери долинав дивний звук, схожий на шепіт.

— Що це за звуки? — запитала Муся, прислухаючись.

— Це відлуння, — пояснила Джуні. — Ця печера має магічні властивості, вона повторює всі звуки.

— Як цікаво! — вигукнув Вогник і голосно крикнув: — Привіт!

— Привіт! Привіт! Привіт! — відповіло йому відлуння.

Вогник засміявся, і його сміх теж повторився багато разів.

— Досить бавитися, — сказав Мявчик. — Нам потрібно знайти кришталевий меч.

Вони рушили вглиб печери, слідуючи за звуками відлуння. Незабаром вони дійшли до великої зали, в центрі якої на кам'яному п'єдесталі лежав кришталевий меч. Він виблискував і переливався всіма кольорами веселки, випромінюючи магічне сяйво.

— Ось він! — вигукнув Мявчик. — Кришталевий меч!

Але раптом з тіні з'явилася величезна снігова пантера. Її очі горіли злістю, а з пащі стирчали гострі ікла.

— Хто посмів порушити спокій Печери Невдячних Коментарів? — прогарчала пантера. — Ви заплатите за це своїм життям!

— Не бійся, Вогнику! — сказав Мявчик, стаючи перед дракончиком. — Я захищу тебе!

Він випустив струмінь полум'я в бік пантери, але та ухилилася і з риком кинулася на Мявчика. Кіт ледь встиг відскочити, і пантера вдарилася об кам'яну стіну, збивши з неї кілька кришталевих бурульок.

— Тримайся, Мявчику! — крикнула Муся і спрямувала на пантеру потік магічної енергії.

Пантера заревіла від болю і кинулася на Мусю, але Вогник встиг підлетіти і вдарити її хвостом по морді. Пантера відскочила, збита з пантелику раптовим нападом.

— А ну отримай! — крикнув Вогник і випустив в пантеру ще один удар хвостом.

Пантера заревіла від люті і кинулася на Вогника, але Джуні встигла створити магічний щит, який захистив дракончика від гострих кігтів.

— Не так швидко! — крикнула Джуні. — Ми тебе не боїмося!

Битва тривала. Герої мужньо боролися з пантерою, використовуючи всі свої здібності та вміння. Мявчик дихав вогнем, Муся чаклувала, Вогник бив хвостом, Джуні створювала магічні щити, а Шапка давала корисні (і не дуже) поради.