Читати книгу - "Мявчик та Вогник: Подорож у часі. Турнір, Герцог Фламберг"

Але серед загального тріумфу Мявчик помітив, що дехто з котів та драконів все ще вагається. В їхніх очах блищала недовіра, а на мордах застиг вираз застарілої ворожнечі.

— Не вірте їм! — гаркнув старий кіт з побитим вухом, виступаючи вперед. — Це хитрість! Вони хочуть нас обдурити, щоб потім захопити наше місто!

— Так, так! — підтримав його дракон з величезним шрамом на морді. — Не може бути миру між котами і драконами! Це проти природи!

Натовп знову зашумів, вагаючись. Мявчик зрозумів, що небезпека ще не минула. Потрібно було щось робити, щоб переконати недовірливих.

— Якщо ви нам не вірите, — сказав Мявчик, — то подивіться на нас! Ми — кіт, кішка і дракон. І ми — друзі! Ми разом подорожуємо, разом долаємо небезпеки, разом радіємо і сумуємо.

Він обійняв Мусю і Вогника.

— Ми — живий доказ того, що коти і дракони можуть бути друзями! — продовжив Мявчик. — І якщо ми змогли це зробити, то і ви зможете!

Муся підтримала Мявчика:

— Ми бачили майбутнє Букнета, — сказала вона. — І в цьому майбутньому немає місця ворожнечі. Коти і дракони живуть разом, працюють разом, святкують разом. Вони — єдина сім'я!

— І ви теж можете стати частиною цієї сім'ї! — додав Вогник. — Просто повірте в себе, повірте в добро, повірте в дружбу!

Його слова торкнулися сердець котів і драконів. Вони подивилися один на одного новими очима, і в їхніх поглядах з'явилася надія. Старий кіт з побитим вухом опустив голову, а дракон з шрамом на морді витер лапою скупу сльозу.

— Можливо, ви праві, — пробурмотів старий кіт. — Можливо, ми дійсно даремно ворогували стільки років.

— Так, — погодився дракон. — Настав час закінчити цю безглузду війну.

Натовп вибухнув радісними вигуками. Коти і дракони почали обійматися, просити один в одного вибачення за старі образи. На арені запанувала атмосфера свята і братерства.

Мявчик, Муся і Вогник радісно усміхалися. Вони зрозуміли, що їхня місія в минулому успішно виконана. Вони посіяли зерно миру в серцях котів і драконів, і тепер майбутнє Букнета було забезпечене.

Поки на арені вирували емоції, Мявчик непомітно відійшов убік. Він відчував, що магічний годинник, який все ще лежав у його кишені, нагрівається. Стрілка шалено крутилась, і годинник вібрував, ніби намагався щось сказати. Мявчик витягнув його і з тривогою подивився на циферблат. Символи, які ще недавно були йому незрозумілі, тепер здавалися знайомими. Він інтуїтивно відчув, що годинник намагається повернути їх у свій час.

— Мусю, Вогнику! — покликав він друзів. — Нам час повертатися!

Муся та Вогник підбігли до нього.

— Але ж ми тільки-но помирили котів і драконів! — заперечив Вогник. — Невже ми не можемо залишитися тут ще трохи?

— Ні, Вогнику, — сказав Мявчик, показуючи на годинник. — Час невблаганний. Ми повинні повернутися в свій час, інакше...

Він не встиг договорити. Годинник засяяв яскравим світлом, і їх знову закрутило у вихорі часу. Світ навколо змінився, кам'яні будівлі зникли, і вони знову опинилися в знайомому парку Букнета. Навколо все було так само, як і до їхньої подорожі: сніг виблискував на сонці, а в повітрі витав святковий настрій.

— Ми вдома! — зраділа Муся, оглядаючись навколо. — Як же добре знову бути в Букнеті!

— Так, — погодився Мявчик. — Але я ніколи не забуду нашу подорож в минуле. Ми зробили велику справу, помиривши котів і драконів.

— А я ніколи не забуду турнір! — вигукнув Вогник. — Це було так захоплююче!

— Головне, що все добре закінчилося, — сказала Муся, беручи Мявчика за лапу. — І тепер ми можемо спокійно святкувати старий Новий рік.

— Так, — усміхнувся Мявчик. — Але я думаю, що наші пригоди ще не закінчилися. Магічний годинник все ще у нас, і хто знає, куди він нас перенесе наступного разу.

Він подивився на годинник. Стрілка застигла на новому символі, і Мявчик відчув, що його знову охоплює спрага пригод.

Кінець