Молодіжна проза

Мене звати Вікою. Мені 18, і я дівчина з перцем, а ще володарка кучерявого рудого волосся. Все чого я хочу від цієї відпустки на березі моря, це гарно і відривно провести час, засмагнути та відпочити. От тільки, чи могла я подумати коли відправилася у цю подорож, що з першого дня все полетить шкереберть. З королеви вечірок, перетворюся на гидке каченя, а той кого

- Вони заклалися на тебе бо ти ведеш себе занадто легковажно! - Зневажливо кривлячись в мою сторону, заявляє мій колишній однокласник. А його погляд і вираз обличчя безмовно додає "точнісінько як повія, фу". Боже, яка ж він все таки зухвала скотина! Соціопат. Фрик. Справжній засранець. Ненавиджу! Постійно насміхається. Зневажає. Знущається. А потім фліртує.

Святослав Бурін, - красень, спортсмен і улюбленець дівчат, якому невідомі сентименти. Рівно до того моменту, як у їхньому університеті не з'явилася новенька. Виявляється, у нашого мачо є серце! Тільки от чи не розіб'є його красуня, якій він готовий його віддати?

Настя знала змалку: "Веселові не здаються!" Вигнали із танцювальної трупи? Не біда. Мама втратила роботу? Переживемо. Доводиться танцювати у нічному клубі? Могло бути гірше. Скоро все налагодиться. З’явиться робота. Трудові будні в клубі "Батерфляй" залишаться в минулому, як і пильні погляди власника цього місця, котрі так хвилюють. Або... Можливо

— А якщо он та? — киває мені за спину і доводиться обернутися, щоб помітити двох студенток, що виходять з будівлі універу. — Та, яка темненька? - трохи опустивши сонцезахисні окуляри з перенісся, розглядаю. — Не на мій смак. — Ні, це дівчинка Аланьєва. Я про білявку. — Хм… Цікавий екземпляр. — І це чиста правда. Пальці поколює від азарту, що раптом охопив мене, як

Життя Володі "Кувалди" Варварука можна вважати ідеальним: капітан хокейної команди незабаром успадкує сімейну бізнес-імперію, його обличчя і тіло прикрашає обкладинки, а ім'я зустрічається навіть у наукових журналах. Йому нема чого одружуватися і ніщо не заважає хокеїсту жити як хочеться. Але останнім часом він не може знайти собі місця і точно не

Все її життя проходить за батьківською вказівкою. Роблячи спроби вирватися з безодні чужих рішень, Тая все одно мимоволі пливе за течією. Контроль, слухняність, скромність. Те, що ненависно, нав'язано і так заважає вдихнути на повні груди. Але все змінюється, коли з'являється Він і в гру вступають справжні почуття. Марк відкриває у ній нові грані, дарує крила. Він

«Я згодна. Кейн, давай зробимо це.» Небеса не вибухають над моєю головою і підлога не провалюється під ногами. Пальці не стремтіли, не відступили. Я наважилася. Телефон спалахує майже негайно. «Завтра, опівдні. На нашому місці. Я чекатиму, Кім.» «Я прийду.» Удари серця чимдуж віддаються в груди. Завтра все зміниться. Я знаю, що назавжди. Тому що я тільки твоя, Кейн.

Всю наступну пару, не можу зосередитись. Бо відчуваю на собі чиїсь погляд, який "пропалює" мені спину... Звичайно, я знаю чий він. Але не дозволю побачити йому, мою реакцію. " А хіба я реагую? Так, реагую! Як він мене бісить! Я розумію, що мені потрібно якось заспокоїтися, але як? Якщо цей "індик", тепер буде постійно маячити перед очима,

Він ненавидить мене, а я закохалась в нього ще дитиною. Я стала причиною страшної трагедії, але звинуватила в цьому його. Він вважає мене вбивцею своєї сестри, але ж я не винна. Він поїхав, а я залишилась одна. Звідки я могла знати, що своєю брехнею зруйную життя стількох людей? Та що буде, коли він повернеться, щоб помститися? І мстити він буде мені... Автор