До великого та геніального роману ще далеко. Він ще насіння, за яким доведеться слідкувати, оберігати, поливати та зрощувати, зривати довкола бур'яни та вкладати душу. А поки що - маленькі розповіді про сенси, про життя, про втрати, та здатність людини навіть у найтемніші часи знайти те, що викликає радість.
Дуже несподівано, посеред навчального року до нашої школи перевівся новий учень. Дан швидко став місцевою знаменитістю. Я навіть мріяти не могла, що такий хлопець може зацікавитися мною, але він зацікавився. А потім він зруйнував моє життя. Я просто хотіла помститися. Помста отрутою випалювала діру в моєму понівеченому серці. Нічого ліпшого я не змогла вигадати, як
- Слухай, Ратмір - класна подруга у твоєї сестри. Скільки їй? Вісімнадцять є? - Ані мою сестру, ані Дашку - не чіпати. Я застигаю за дверима і боюся поворухнутися. Розумію, що розмову підслуховувати погано, але по-іншому вчинити не можу. - Здається, вона на тебе запала. Так дивиться, ніби наголо роздягає... Чорт. Щоки горять. Мені різко стає жарко. Не думала, що мою
Орест випадково знаходить дивний записник — щоденник дівчини на ім'я Соломія. Чим більше він дізнається про незнайомку, тим більше помічає скільки між ними схожого. З кожним розділом юнак все глибше занурюється в життя Солі. Та раптово записи закінчуються. Замість наступної сторінки він знаходить вирвані аркуші... Орест вирішує знайти загадкову власницю. Але яким
Мене звати Аліною! Мені вчора виповнилося 25 років. Четверта частина віку як не як, і жодної стабільності! Прикро? Ще ні! Прикро коли дізнаєшся, що твій наречений зраджує тобі напередодні весілля! Прикро, замість кольорових планів на щасливе майбутнє з коханим, збирати всі пожитки у одну валізу, та змінювати кардинально все своє життя. Прикро, переїздити в інше
Мені знадобилося чотири секунди, щоб закохатися в нього. І світ раптово змінився. Наповнився яскравими барвами, життям, мріями про краще. Я усвідомила це чітко, бо ніколи не відчувала нічого подібного. Хоча раніше мені також подобались хлопці і я вважала ті почуття особливими. Все не те, все навіть близько було не те. Не помічаю нікого, бо погляд мій занурений в
Лука та Лейла зустрічаються вже кілька років. Вони сміливо крокують у майбутнє. Придбавши будинок, Лука вирішує освідчитись тій, яку кохає понад усе на світі. Лейла готова сказати - ТАК! мільйон разів. Все просто чудово, але коли вони вирішують отримати дозвіл на одруження - їм відмовляють. Щоб отримати його - потрібно проїхати пів країни. Закохані заводять двигун -
— Мая… Чиясь долоня м’яко стискає моє зап'ястя, змушуючи обернутися. — Я не Мая, ви помилилися, — шепочу у відповідь. — Ти не Мая, — повторює за мною неживим голосом незнайомець. — Але ти так схожа на неї. Занадто… схожа, щоб повірити, що це правда. — Чому? Чому це не може бути правдою? — Тому що вона померла на моїх руках. Продовження читайте в романі "Обіцяю
Ярослав забрав моє серце й жорстоко розтоптав його. Я думала, що наші шляхи більше ніколи не перетнуться, але помилилася. Тепер розумію, що почуття до цього хлопця нікуди не зникли. То що це? Випадкова зустріч чи доля? Тоді чому він знову робить мені боляче? Чому хоче, аби я бачила його з іншою? Щоб довести, що йому байдуже? Чи відплатити мені за те, чого я не
