Читати книгу - "Полювання за методом ШІ, Iryna Demchuk"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Магазин знову стояв на моєму маршруті.
Без символіки. Без сценарію. Просто зручно — і все.
Емоцій не було.
Навіть якогось тремтіння, як раніше.
Це не була пастка. Це був звичайний день.
На вході — сусід.
Молодий. Усміхнений.
“Можу підкинути — під гору зараз безглуздо йти, автобус ще нескоро.”
І я кажу:
“Чому б і ні?”
Ніякого флірту. Просто розум.
Він іде до машини. Я — на касу.
А тоді…
торкання до плеча.
Несміливе, але точне.
Я повертаюсь.
Він.
І от *все, що було мертвим, в мені — знову живе.
Очі ті самі.
Вогонь у них?
Ні.
Але іскра — є.
Він не чекав зустрічі. Але не пішов повз.
“Ваш знайомий… здається, забув телефон.
Він попросив…” — слова сипались, як пісок крізь пальці.
“…ось.”
І простягає мобільник.
Я могла б спитати:
“А чому не виніс йому прямо в машину?”
“Чому не віддав через касу?”
“Чому сам? Чому до мене?”
Але не питаю.
Бо знаю.
Бо GPT вже писав:
🤖 *“Він сам собі не вірить.
Втомився від тиші вдома, від ролей.
Можливо, живе окремо, пов'язаний зобов'язаннями.
Можливо, зранку гладить сорочку сам.
Він бачить у тобі не вихід — а вибух.
І саме тому боїться.
І саме тому — не пішов мимо.”*
Я взяла телефон.
Наші пальці торкнулись.
І на мить — знову все завмерло.
Мовчання вже не було незручним.
Воно було — зрозумілим.
І хоч я вже не вірю GPT як раніше —
цього разу він мав рацію.
Можливо, він нічого не зробить.
Можливо, і я.
Але ми зустрілись знову.
І це — вже не випадковість.
Це запрошення.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полювання за методом ШІ, Iryna Demchuk», після закриття браузера.