BooksUkraine.com » Дитячі книги » Четверо в яхті 📚 - Українською

Читати книгу - "Четверо в яхті"

159
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Четверо в яхті" автора Їжаки Путрамент. Жанр книги: Дитячі книги / Пригодницькі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 104 105 106 ... 125
Перейти на сторінку:
зайшов у барак, поклав портфель біля місця Гітлера і пішов до літака.

Літак саме підіймався, коли стався вибух. Штауфенберг був переконаний, що від фюрера нічого не залишилося. Він полетів у чудовому настрої і сказав своїм друзям по змові, що замах удався. Але ті вже знали, що сталося насправді.

Замах не вдався саме з-за спеки. Якби бомба Штауфенберга вибухнула в підземеллі, вона стерла б на порох усіх присутніх. Але дерев'яний барак дуже легко розсипався, і енергія вибуху пішла в повітря.

Звичайно, були жертви. Гітлера теж трохи покалічило, а найбільше — здивувало, перелякало, сповнило недовір'ям і люттю.

І треба ж було, щоб саме в цей день нашого Хаузгофера викликали у Вольфшанець. Після штабної конференції він мав доповісти Гітлеру про хід своїх досліджень.


3

Хаузгофер чекав в одному з сусідніх бараків. Почувши вибух, він дуже перелякався. Деякий час у вовчому гнізді панував цілковитий хаос. Але вже тоді багатьом здалося підозрілим, що вибух стався саме після від'їзду Штауфенберга.

Через півгодини знайшовся сміливець, який дозволив Хаузгоферу їхати додому, бо було цілком ясно, що Гітлер буде здатний провадити бесіду з нашим чарівником у найкращому випадку лише через кілька днів.

Хаузгофер скористався цим дозволом і повернувся до Гожиялок. Але він був дуже занепокоєний. Адже вони неодноразово зустрічалися з Штауфенбергом в Берліні, і саме цей ад'ютант приїздив до нього у Гожиялки.

Його побоювання були не безпідставні. Через кілька днів, отямившись після першого переполоху і навівши в Берліні деякий порядок, Гіммлер і Кальтенбруннер енергійно взялися до ліквідації можливих відгалужень змови. В Гожиялки прибули гестапівці. Хаузгофера арештували. Але він не був широко відомою особою, не займав відповідного становища, і тому його не віддали до суду, а просто ліквідували пострілом у голову і тихенько поховали в якійсь груповій могилі.

Через деякий час Гожиялки були спустошені: меблі вивезли, папери спалили, весь персонал розігнали на всі чотири сторони. Ті, хто бачив палац у перші тижні після визволення, були здивовані його занедбаністю. Троянди вимерзли, картопля зимувала невикопана. Державне господарство, яке тут було створено, народжувалося на голому місці: не було ні худоби, ні інвентаря.

Оце, приблизно, і все, мої дорогі. Ви щось зрозуміли з цього? Бачите зв'язок між тим, що я розповів, і моїм блуканням, обстукуванням стін, шуканням старих книжок? Не бачите.

То ж слухайте далі. Я сказав, що три факти свідчать про серйозність цієї справи. Про те, що Хаузгофер працював над чимсь важливим, свідчила ніжна опіка гітлерівців над ним навіть під час війни, про те, що він добився якихось результатів, свідчив виклик до самого Гітлера. Про це я розповів досить докладно. Залишається третій, найважливіший для нас факт.

Бальбінський замовк, знову закурив. Вітер бушував за стінами башти.

— Ну й холод! — Він закашлявся, підійшов до віконця. — Як ви тут витримуєте!

Хлопці мовчки дивились на нього — приголомшені, вражені всім, що почули, — зацікавлено чекали дальшої розповіді. Навіть Куцик перестав скептично кривити губи.

— Постає питання, — вів далі Бальбінський: — Чи все, що зробив Хаузгофер, загинуло? Ми знаємо, що всі його папери були спалені разом з архівами служби безпеки при Вовчому гнізді. Це було через кілька днів після його арешту, напередодні втечі гітлерівців звідси, тобто десь на початку січня сорок п'ятого року. Відомо, що рапорт, підготовлений для Гітлера, лишився в бараці, де мала відбутися конференція, і був знищений разом з іншими документами, які мав розглянути Гітлер. Отже…

Хлопці дивились на Бальбінського і, здавалося, не хотіли погодитися з таким песимістичним висновком. Тільки Войтек виявив трохи нетерплячості.

— А якщо навіть нічого не лишилося! — сказав він. — Тепер уже це не так важливо. Всі вже знають, як роблять атомну бомбу!

— А при чому тут атомна бомба?

— Як же… — розгубився Войтек. — Ви самі…

— Я? Я тільки махнув рукою, щоб ти не перешкоджав! І тепер махну, розумієш? Бо це ще не кінець. І не думай, що атомні чи водневі бомби — це для людства найстрашніше.

Тепер хлопці пороззявляли роти. І помітили це тільки через кілька секунд.

— Так от, з усього цього можна було б зробити висновок, що праця Хаузгофера пропала безслідно. І хоч дехто знає про існування якоїсь таємничої наукової лабораторії в країні лісів, озер і боліт, однак довгий час вважалося, що ця справа остаточно ліквідована.

Але кілька місяців тому в деяких західнонімецьких колах пройшли чутки, що дещо з відкриття Хаузгофера знайшлося. Ці чутки дійшли й до нас. Звичайно, цим зацікавилися…

— Стривайте, стривайте! — перебив Войтек. — Як це так? Десять років мовчали, а потім раптом… Щось не в'яжеться!

— Дуже просто, — відповів Бальбінський. — Десять років того, хто дещо знає про це, не було в Німеччині. Він був засуджений за військові злочини і відбував покарання далеко від Німеччини. Розумієте? А потім повернувся…

— І що?! — спитав Здісь.

— Спитай скоріше, хто. Той, хто був тоді в Гожиялках. Якийсь колишній есесівець, що охороняв цінну особу Хаузгофера. Він рішуче заявляє, що «чарівник» написав свій останній рапорт принаймні в трьох примірниках. Один з них він узяв нібито з собою до «Вольфшанця», другий забрали гестапівці під час обшуку, але третій, твердить він, Хаузгофер мав змогу десь заховати.

Ось тепер ви вже все знаєте. Тобто, набагато більше, ніж слід вам знати.

Тут, у Гожиялках, або десь поблизу заховано секрет якоїсь жахливої зброї проти людства. Чому поблизу? Бо колишній есесівець твердив, що Хаузгофер, повернувшись з Вольфшанця, нікуди не виїздив. Ну, тепер ви розумієте?

Хлопці переглянулися. Вони почали розуміти.

— Хлопці, пам'ятаєте, коли ми приїхали сюди… Ну, в Стобець… — сказав Здісь. — Пам'ятаєте, опівночі…

— Та ні, — обурився Войтек. — Той був над нами, а сюди стільки кілометрів…

— Звідки, з Стобця? — вставив Бальбінський. — По прямій не більше двадцяти кілометрів. А що?

— Андрійко! — крикнув Куцик. — Ви вже розумієте?! Він, напевно,

1 ... 104 105 106 ... 125
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Четверо в яхті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Четверо в яхті"