Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

Українське прізвище Шекера співставляється з індійським іменем Шекхара — «Корона», «Вінець» (СРС, 653). В «Океані сказань» кашмірського поета Сомадеви (ХІ ст.) імена з шекхара мають царі: Ґунашекхара — «Корона чеснот»; Чандрашекхара й Індушекхара, «Місяцекоронний» — епітет Шіви; зачіску його прикрашає півмісяць — один із неодмінних атрибутів цього бога, а про те, як це сталося, розповідають давньоіндійські міфи; Падмашекхара, «Лотосокоронний» — повелитель небесних музик-ґандгарвів; Канчанашекхара, «Золотокоронний» — слон, здатний витати в піднебессі тощо. Ім’я Кулашекхара (хінді Кульшекхар) — «Вінець/Корона роду», мав цар, правитель князівства Траванкор. Заради служіння богові й улюбленої справи — поезії він зрікся престолу, але вславився як поет і увійшов у давні поетичні антології. Цар у романі «Кадамбарі» давньоіндійського письменника Бани (VІІ ст.) Шрінґарашекхара — «Вінець/Корона любові».

Епітетом Харашекхара — «Корона <294> Хари (тобто Шіви)» означається священна Ґанґа. Так само на означення Ґанґи вживається епітет Уґрашекхара — «Корона Уґри», де Уґра — ім’я того ж Шіви. Місяць означається епітетом Шівашекхара — «Вінець/Корона Шіви». Тунґашекхара, «Гора-корона» — назва священної гори.

Якщо вдатися до сучасних індійських імен і прізвищ, то й серед них чимало з цим компонентом. Найпопулярніше тут ім’я і прізвище Чандрашекхар. Його мають Чандрашекхар Азад — борець за незалежність Індії; політичний діяч 80 — 90-х років ХХ століття Чандра Шекхар і Чандрашекхарам Веллурі — індійський письменник, що писав мовою телугу, однією з дравідійських мов, поширених на півдні країни. Індійський учений-астрофізик Субраманьян Чандрашекхар (1910–1995) отримав 1983 року Нобелівську премію…

Особливо цікаві цейлонські (шріланкійські) факти, де теж маємо численні прізвища й імена з шекхара. Щоправда, дещо трансформовані, але ближчі до українського варіанту. Для прикладу візьмемо хоча б прізвища цейлонських учених.

Віджесекера Н.Д. — автор книги «Цейлонський народ» (1950) і низки статей. Санскритська форма прізвища — Віджаяшекхара, що значить «Корона/Вінець перемоги».

Обеєсекера Ґ. — автор книги «Земля Тенуре в землеробському Цейлоні» (1967, Кембрідж). Санскритська форма прізвища — Абгаяшекхара, «Вінець/Корона безстрашшя» (санскр. bhaya — «страх» споріднене з укр. боятися, а — заперечна частка не).

Ґунасегарам С.Дж. — автор статті «Написи в кандійському Перахері» (1961). Санскритська форма прізвища — Ґунашекхара, «Корона/Вінець чеснот».

Є і цейлонське прізвище Малаласекера — «Вінець Малали», де Малала, очевидно, назва гори, місцевості чи якогось божества. Санскритська форма прізвища — Малалашекхара. Є ще цейлонське прізвище Сомасекера, санскритська форма якого — Сомашекхара, де Сома — одне з імен Місяця. Епітет Сомашекхара тотожний таким епітетам Шіви як Чандрашекхара й Індушекхара. З Місяцем пов’язаний день тижня — понеділок, по-санскритському сомавара, «день Соми», тобто Місяця. Те саме бачимо в англійській мові, де Monday, «День Місяця», теж означає понеділок.

Таким чином, на цейлонському грунті, тобто сінгальською мовою, санскр. shekhara прибирає форм sekera, segara, sekhara, близьких до українських форм.

Синонімами до shekhara є санскритські mukuta, apida, chuda, mauli, maulin тощо. Наприклад, синонімами до Чандрашекхара є Чандрамукута, Чандрапі<295>да, Чандрачуда, Чандрамаулі, Чандрамаулін. В «Океані сказань» Сомадеви ім’я Чандрапіда (Чандра+апіда) мають два персонажі — цар і царевич. У зв’язку з санскр. apida — «корона», «вінець» привертає увагу Діва-Обида в «Слові о полку Ігоревім». Апіда та Обида — споріднені слова, а Діва, покровителька й захисниця Херсонесу Таврійського, тотожна індійській Деві, зображається якраз із короною (детальніше про це див. окрему статтю).

У тому ж «Океані сказань» діють герої з іменами Пратапамукута (цар) — «Вінець/Корона доблесті», царевич Ваджрамукута, «Ваджрокоронний», син Пратапамукути; Тарапіда, «Зіркокоронний», а його син Чандрапіда — «Місяцекоронний». Ім’я Кувалаяпіда — «Лотосокоронний» має тут і могутній слон. Чоловіче ім’я Ратнамукута означає «Увінчаний коштовним каменем», Шашанкамукута, «Увінчаний півмісяцем» — епітет Шіви.

Ім’я сина Пратапамукути — Ваджрамукута містить компонент ваджра. Ваджра — перун, громова стріла, зброя бога Індри, царя богів і ватажка небесного воїнства. Тож Ваджрамукута — епітет Індри, про якого знає і «Влесова книга». Слід зазначити, що чоловічих імен з компонентом ваджра дуже багато: Ваджравеґа, Ваджрамушті, Ваджрапані, Ваджраюдга, Ваджрапрабга, Ваджрасара тощо.

Термінами мукутадгарі, мукутадгарін — «коронодержець», мукутін — «увінчаний короною» означається правитель, цар. Раджамукута — «царська корона». Слово мукута згадується ще в «Рігведі». Плем’я чи народність мукути згадує «Махабгарата» поряд з іншими народами й племенами — діптакші, індраватси, таладжанґхи, кріми, відехи, нандівеґи, сураштри, хайхаї, сувіри. Список цікавий тим, що в ньому засвідчено етноніми, так чи інакше дотичні до України й українських реалій. Сувіри виявляють спорідненість з українськими сіверами й кімерійцями, з сураштрів походила Реваті, дружина Балавіри, старшого брата Крішни, серед сураштрів жили ядави, племя Крішна й Балавіри, тотожне літописним ятвягам тощо. Всі ці племена виступали у війні на боці кауравів. Мовиться також, що серед них народилися відомі епічні герої. Зокрема, Пуруравас народився серед диптакшів (пор. укр. прізвище Диптан), Шама — серед нандівегів, Віґахана — серед мукутів.

Перський відповідник санскритським shekhara, mukuta тощо — taj. Тадж — поширене чоловіче ім’я в іранців, афганців, таджиків. Знаменитий Тадж Махал в Індії означає «Корона-Палац». Арабський термін тадж-уд-даула — <296> «корона/вінець держави», тадждар — титули правителя. Ім’я Таджеддін або Таджуддін — «Вінець віри», Тадж-уль-мульк — «Вінець держави», Тадж-уль-алам — «Вінець/Корона світу», Таджбахш, «Дарувач корони» — епітет Рустама, героя «Шахнаме» Фірдоусі, переносно — «покровитель царів». Таджунніса — жіноче ім’я, яке означає «Корона/Вінець жінок» або «Велителька», «Цариця».

Тадж у перській мові, окрім значень «корона», «вінець», має і значення: султан — прикраса з пір’я на головному уборі; чубчик у птаха; прикраса у вигляді башточки над дахом будинку; трефова масть; шедевр, неповторна річ. Так само й мукута має значення «корона», «вінець», «тіара», а ще «вершина», «пік», «гребінь», «чубчик», «вінок», «найкращий». Епітет Шікхандін (від шікха — «чуб», «пасмо волосся на голові»), тобто «З чубом», «Чубатий», «Косатий» має Вішну. Ім’я Шікхандін мав і син царя Друпади, дочка якого, Драупаді, стала дружиною п’ятьох братів-пандавів. Шікхандін народився дівчинкою під іменем Амба, щоб помститися Бгішмі. Разом із двома сестрами її викрав могутній Бгішма у дружини своєму зведеному братові-цареві. Проте брат відмовився одружитися з нею, бо