Читати книгу - "Провалля, Євгеній Шульженко"

​Стіни ресторану були без вікон, тому не було ризику бути поміченими для охорони периметра. Стеля була скляна, тому зараз друзі побачили лише пусті рами та сотні тисяч уламків на підлозі та предметах навколо.

​Єдиним плюсом розбитої вщент стелі було місячне сяйво, що легко проходило до приміщення, освітлюючи все навколо. Трохи містично, але ліхтарики вимкнули, ховаючи в кишені.

​Арсеній засвистів улюблену мелодію та чкурнув до столиків. Покликав хлопців допомогти. Миттєво розтягнули столи та зсунули дивани. Але як тільки почали збивати пил то підняли в повітря цілу бурю. Кашляючи, махаючи руками, запросили дівчат до себе.

​- Пропоную відсвяткувати нашу неймовірну подорож під землю! – запропонував Вʼячеслав, що прагнув втягнутись в колектив, - прихопив з собою трохи рому злимонами, бо напої займають багато місця.

​Підняв невеликий столик, поставив між диванами. Розкрив рюкзак та дістав літрову пляшку. Відповіддю був задоволений гул хлопців, що кинулись займати свої місця. Лише дівчата закотили очі та потягнулись слідом. Адже вони лише хотіли зустріти світанок, обіймаючи своїх коханих.