Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

  - Механізм запустив той, хто віддав наказ рано вранці без оголошення війни атакувати Україну! Війна вже йшла, ми вже нічого гіршого внести не могли, а слова пророцтва Дорофія говорили: «Коли меч буде переміщений в основу терезів, полчища відступлять від стольного граду». Основа терезів, як ми з'ясували, це наш Київ. Так і сталося, коли Меч опинився в Києві - «сарацини» відступили від нашої столиці!

 Ідея належала мені, але Меч з-під води забирав не я, це була спецоперація, схвалена Головним управлінням розвідки. А реалізували її знайомі нам водолази, вони тоді ще служили в теробороні і всі троє з Нікополя пішли під водою до затопленої церкви. У затопленому підвалі вони розбили стіну і проникли в печеру, виявивши скриню, розкрили її за допомогою спеціальних інструментів. До Нікополя водолази повернулися з Мечем, який був доставлений гелікоптером до Києва. Меч Ареса зі схвалення вищих осіб держави розмістили у сховищі музею під статуєю «Батьківщини-Матері». Про це ніде не писали і не говорили, це була таємна операція. Якщо ти хочеш, я постараюся тобі показати Меч в музеї.

 - Запитуєш! Звісно ж, хочу! Як він виглядає?

 Родіон знайшов фотографію на смартфоні й передав гаджет на перегляд Еллі.

 - Треба ж, за стільки століть майже не спостерігається іржі?

 - Імовірно, метеоритне залізо, з якого він був виготовлений, за хімічним складом близьке до тих сталей, які ми називаємо «нержавійка», а може, й містить невідомі на нашій планеті елементи, що не піддаються корозії. Потужна рукоятка повністю виконана із золота, масивні піхви також повністю золоті і багато прикрашені дорогоцінним камінням.

 - Це ж знахідка століття! І її сміливо можна поставити в один ряд зі скарбами гробниці Тутанхамона або Пектораллю з Товстої Могили! Але все-таки, Родіоне, як ти наважився? А раптом це зашкодить усьому людству?

 - Елло, адже ти ж любителька всього містичного? Адже ти ж сама мені розповідала, що останки Тамерлана, коли вони перебували в Москві під час війни, Сталін наказав завантажити на літак і облетіти всю лінію фронту, після чого німці спочатку відступили від столиці СРСР, а потім зазнали поразки під Сталінградом.

 - Я, звичайно ж, не заперечую надприродного заступництва, спричиненого ритуалом лідера комуністичної країни, але є й цілком логічне пояснення, що цим жестом Сталін надихнув мусульман, які воювали на фронтах Другої світової війни проти Гітлера. Так само можна пояснити, що відступ російських військ від Києва викликаний вдало проведеними переговорами на користь нашої країни, що відбулися в Стамбулі. Проте їхній результат від самого початку мав «нульовий варіант», оскільки переговори відбулися саме на стародавньому «нульовому» меридіані.

 - Ось-ось, переговори мали саме нульовий, нічийний результат, а відведення російських військ від нашої столиці не було жестом «доброї волі», а результатом контрнаступу наших збройних сил! Сподіваюся, і прихильності Меча Ареса, який на той час перебував уже в столиці. До речі, Меч, навіть після свого переміщення до Києва, поставив сарацинам заслін, і лінією, на якій він перебував, ось вже третій рік проходить лінія фронту, не пускаючи загарбників углиб нашої землі.

 - Без сумніву, Родіоне, саме героїзм наших воїнів став на заваді загарбникам на підступах до нашої столиці. Просто я хотіла сказати, що, якби подібні переговори відбулися на захід від меридіана Великої піраміди, скажімо, у Варшаві, Україна мала би більше шансів на позитивний для нашої країни результат, аніж, якби вони відбулися на схід, скажімо, в Астані. «Нульовий» меридіан справді у цьому питанні нейтральний, хоча невелика перевага у Києва все-таки є, адже наша столиця розташована на цій доленосній лінії, а сучасна столиця Росії - ні.

 - Послухай, Елло, нам із тобою не вистачить і вічності, щоб про все переговорити, будь ласка, зателефонуй своєму начальству, візьми відпустку хоча б на один день, а я теж зараз домовлюся зі своїм начальником про відпустку, адже на завтра жодних «супроводів» не заплановано.

 - Я б із задоволенням, Родіоне, з початку війни не була у відпустці, та й працювала переважно без вихідних, але ж там поранені хлопці...

 - Я тебе розумію, але прошу, хоча б один день разом...

 - Добре, я дзвоню завідувачці відділення.

 - Я теж дзвоню у своє відділення, завідувачу.

 Після того, як Родіон та Елла закінчили телефонні переговори, перехресно запитали один в одного:

 - Ну, що, відпустили? - першим запитав Родіон.

 - Так, і навіть на два дні!

 - Супер! Який збіг, у мене теж буде два дні!

 - Які ми проведемо разом?

 - Звичайно ж, разом! Їдемо негайно до мене! Я викликаю таксі.