Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

 Еллі наснився жахливий сон, від подій якого вона прокинулася, але одразу ж заспокоїлася, бо поруч із нею була найдорожча людина. Посміхнувшись, вона поклала свою голову на праве плече Родіона, вслухаючись у його дихання й биття серця, погладжувала рукою його груди й живіт. Родіон міцно спав, а Елла шепотіла:

 - Ми тепер весь час будемо разом, коханий, ніхто й ніщо не зможе більше нас розлучити...

 Елла була щаслива, вона намагалася забути, що йде війна, що постійно виють сирени, що прилітають "шахеди" та ракети. Вона намагалася думати так, нібито вже настав мир.

 Проте їй не давала спокою травма лівого плечового суглоба Родіона. Ще вчора вона намагалася його полікувати, але поки що не вдалося домогтися бажаного результату.

 Зосередившись, своєю правою рукою вона знову почала обертальні рухи над його проблемним місцем. З її вуст виривалися слова незрозумілою мовою, цього разу вона відчула нагрівання плеча свого коханого, отже, все йшло так, як треба. Витративши багато енергії, вона знесилилася і знову заснула.

 Коли Елла прокинулася від сонячного світла, Родіона поруч уже не було. Схопившись із ліжка, одягнувши на голе тіло білу футболку, Елла пройшла на кухню:

 - Родіоне! Родіоне, ти де?

 Відповіді не було. На кухонному столі стояла чашка, кава в якій вже охолола, і лежала записка, Елла прочитала:

 «Кохана, не турбуйся, скоро буду, а це для тебе фірмова кава «Татарське зілля», якщо охолоне, розігрій у мікрохвильовці. Цілую!».

 - Ну ось, а домовлялися, що проведемо ці два дні разом, - невдоволено пробурмотіла собі під ніс Елла, пригубила холодну каву, і подумала:

«Сьогодні настає другий день нашої міні-відпустки, Родіон виконав обіцянку не займатися іншими справами лише один день, який ми вчора провели просто фантастично».

 У цей час вхідні двері відчинилися.

 - Родіоне! - радісно покликала Елла.

 - Так, люба, це я, - Родіон увійшов на кухню з квітами, і вручивши букет, ніжно поцілував Еллу.

 - У мене для тебе сюрприз!

 - Що? Що ти вигадав?

 - Ти ж обіцяла, що станеш моєю дружиною? У нас із тобою сьогодні весілля!

 - Як весілля?

 Родіон став на одне коліно і простягнув Еллі відкриту коробочку з обручками.

 - Ти ж згодна?

 - Звичайно, - заплакала Елла. - Але як ти встиг усе організувати?

 - Учора подметушився, виявляється, все можна оформити протягом доби через інтернет. Так що, зараз їдемо в "бермудський трикутник" - розписуємося, а потім вінчаємося в Софійському соборі!

 - А, ти не подумав, що мені потрібно зробити зачіску? І в мене немає відповідної сукні, не кажучи вже про весільну?

 - Подумав...

 Родіон не встиг закінчити фразу, як раптом пролунав квартирний дзвінок.

 - Ось, до речі, і вони...

 - Хто?

 - Перукар, візажист, фахівець із салону весільного приладдя...

 Елла жестом показала на те, у чому вона зараз одягнена.

 - А, це? Не турбуйся, вони всі - жінки.

 Родіон пішов відчиняти двері, у квартиру увійшли кілька дівчат, кожна щось тримала в руках.

 - Будь ласка, проходьте, розташовуйтеся, Елла зараз у душі.

 Фахівець із весільного салону розвісила в коридорі кілька весільних суконь у поліетиленових упаковках - на вибір, а також розклала кілька пар туфель потрібного розміру.

 Біля дзеркала перукарка та візажистка, поставивши крісло, приготували робоче місце.

 Елла була приємно вражена сервісом, на що жінка з весільного салону зауважила:

 - Це ще що, моя люба, під час епідемії коронавірусу ми й батюшку із собою молодятам привозили...

 Елла, примірявши сукні та туфлі, зробила свій вибір.

 - Скільки в нас часу? - поцікавилася візажистка.

 - Дві години, - відповів Родіон.

 - Думаю, що впораємося, - кивнула візажистка перукарці, яка саджала Еллу в крісло.

 Після того, як наречену, одягнену в шикарну білу сукню, з прекрасною зачіскою та ефектним макіяжем вивели зі спальної кімнати до Родіона, який у чорному костюмі теж уже був готовий до церемонії одруження, наречений виголосив:

 - Я, звісно ж, знаю, Елло, яка ти вродлива, але зараз переді мною просто богиня позаземної краси!

 - Дякую, Родіоне.

 Дівчата зрозуміли, що вони тут уже зайві і поспішили тихенько піти.

 Родіон підвів Еллу до вікна.

 - Поглянь, будь ласка.

 Елла виглянула у вікно. Внизу перед під'їздом вона побачила карету з трійкою запряжених білих коней.

 - На них ми поїдемо до РАЦСу та собору. А знаєш, як звуть коней?

 - «Декабрь, и Январь, и Февраль»?