Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Хто до нас завітав? Жива легенда, перед якою тремтять усі котрі чують хоч би натяк на вас! — улесливо говорв Бебіт.
— А ви я бачу нічого не гірше, як про вас говорять! — Тері ропочав свою гру.
— Не вірте їм, то все слухи! — усміхнувся товстун.
— Я не вірю, я знаю, що стверджую!
— Це прекрасно, маєте добрий вигляд!
— А ви ще кращий, бачу тримаєте себе у формі. Що це карлдіо навантаження, дієта, чи що інше? — він тонко і відверто жартував з гладкого Бебіта.
— Ну трішки того, трішки сього! — товстун повівся на псевдо компліментарність Піма.
— То ви просто звір, зі сталевою волею, утримуватися від різноманітних смаколиків заради достойного вигляду!
— Та ви мене не зрозумли, я їм усе що тільки забажаю! — воно і видно по твоїх жоробасних щоках, подумки говорив із собою агент.
— А он воно що! — вдав він здивування.
— То все генетика! — похвалявся Бебіт, це його вихваляння було абсурдним.
— Чудесно, мені б таку! — він простягнув руку, щоб потиснути руку, все по інструкції.
— Не заздріть, а насолоджуйтеся часом, вітаю в нашому скромному містечку! — Бебіт потиснув руку у відповідь. Скільки ж крові на цих руках, подумав Тері.
— Ну то ви готові до шоу?
— Безсумнівно так! А ви містере Бебіт, чи готові ви? — він запитував знаючи відповідь, яка задовільнить його вже за якусь годину, а може і швидше.
— Ахах, та я навіть не готуюся до такого, це моє життя. Скільки себе пам‘ятаю займаюся невеличкими поєдинками, таке невеличке хоббі!
— Ну для нас хобі це святе! — він розкручував товстуна на відкритий і щирий діалог, але де там щирий діалог зі злочинцем, проте слідування за інструкцією для агента святе.
— А як же-а як же, без цього неможливо уявити наше важке життя, особливо коли працюєш не покладаючи рук, стреси, переживання, турбота за бізнес, ой без відпочинку ніяк! — Бебіт скаржився, як дитина в якої все є, а їй хочеться іграшку дитини, в якої окрім однієї цяцьки нічого немає.
— А без чого ще не неможливо уявити наше важке життя?
— Без жінок звісно, особливо красивих, особливо струнких і юних! — він ледь слюні не пустив, поки говорив про них і товстими руками вимальовував перед собою ідеальну на його погляд жіночу фугіру.
— Ви ще той поціновувач жінок, і навіть не заперечуйте! — педофіл і гвалтівник от хто, Тері вже давно знав забагато всього про цього типа, але накрити його нагода видалася лише зараз.
— Ой знову ті слухи, скажіть хто їх не любить! — розміявся він.
— Ну так, хто ж їх не любить! — жінок, але не дітей виродку його думки не переставали говорити з ним, якби не вони то він би перетворився на такого ж, як і його співбесідник.
— Чоловік має любити свою справу, в яку вкладає душу, своє хоббі в яке вкладає свій час і звісно жінку в яку вкладає свою любов! — Бебіт виявився ще тим філософом.
— Зараз здебільшого в жінок вкладають гроші. Чоловікам потрібні ляльки, а не жінки. Струнка фігура, пишні форми, пропорціні риси обличчя, характер куплений за їх гроші, я б тут поспередався, але це займе час. Врешті ми тут зібралися тут потсправах, а не задля хороших теревень!
— Але без цього жінка не може! — Бебіт поглянув на нього.
Грай свою роль, подумав він.
— Я хотів сказати те саме, ідеальна жінка як діамант, мало знайти маленького алмазу, треба терпіння і труду, щоб відшліфувати його до блиску, щоб потім назвати діамантом! — от я видав, не даремно читав любовні романи, посміхнувся в своїй голові Тері.
— Мені подобаються ваші думки, і ви мені подобаєтеся. Може чого вип'ємо? — запропонував він.
— Не завадило б, я саме цього і чекав від коли увійшов!
— Люблю людей з конкретикою, прошу сідайте і ми почнемо!
Вони присіли в призначенні крісла.
— Ну що ж сьогодні переможе найкращий!
— Подейкують, що вашого найкращого бійця вже нема. Так це чи ні містере Бебіт?
— Повна нісенітниця, кляті вороги, що тільки не придумають, щоб обрехати мене, чесного бізнесмена, що ночами не досипає лише б це місто жило як у Бога за позухою, щоб усім жилося добре!
Бебіт продовжував свої абсурдні вихвалляння. Його слова звучали, як запевнення вовка, що він веган, а біля отари вештаєтся бо так само пасе траву.
— І не кажіть конкуренти на кожному кроці, а вороги ще ближче! — Бебіт після цих слів зиркнув на Тері.
— Ваша правда люди зараз підступні. Ти їх годуєш, одягаєш, а вони тебе наклепують і чекають, коли ти поступишся своїм місцем!
— Аж занадто! — він вчинив співчутливу гримасу.
— Ви мені краще дайте відповідь! — Бебіт вмостився в крісло.
— Що вас цікавить містере Бебіт? — тепер варто бути обережним.
— Чого ви додали в наш договір двох чарівних лебідок? — його очі видавали стурбованість.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людина у човні, Vladyslav Derda», після закриття браузера.