Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

— Теж люблю колекціонувати жінок, тому все простіше ніж ви думаєте! — посміхнувся Тері.

— А смак на жінок у вас відмінний скажу я вам! — похвалив його Бебіт.

— Еее, куди там мені до вас! — відмахнувся він від такої сумнівної слави.

— Думаю вам вони не дістанутся! — втішався товстун. — Ну принаймні я сподіваюся, що вони залишаться зі мною, мої голубоньки!

— Ну навіщо гадати на перед, коли можна просто розслабитися і дивитися поєдинок! — одразу ж заспокоїв його амбіції Тері.

— Власне де вони ці красуні? Я б не проти милуватися ними вже зараз! — Тері хотів переконатися, що вони справді тут. 

— Такі дорогоцінні перлини мають бути в надійному сховку, щоб ніхто не поцупив їх! — посміхнувся самовдоволений товстун.

— Скажіть мені, вони хоч тут, ви взяли їх з собою? — тиснув агент.

— Ви якийсь недовірливий містере Кронс! — Бебіт зиркнув на нього.

— Покажіть мені мою потенційну власність. Я не вимагаю від вас чогось протиравного, просто хочу бачити вашу ставку і вашу серйозність намірів, яка сьогдні є вашою сопутницею. Що скажете містере Беьіт? Можу я поглянути на скарб за який наші бійці гризтимуть одне одного?

— Містере Кронс, авжеж ви маєте на це право! — він знову посміхнувся і потерши свої товсті руки наказав привести дівчат.

Поки був час Беьіт запитав.

— Кого ви висунули проти нашого чемпіона? — його допитливість не мала спокою.

— Побачите самі, усе побачите! 

— Містере Кронс ви якийсь дуже самовпевнений не боїтеся втрати все що маєте?

— Кому, як не нам знати, що таке ризик?

— Думаю ми б з вами  порозумілися містере Кронс!

— Певно що ні, містере Бебіт! — ввічливо посміхнувся Тері

— Ну нічого нам це і не потрібно! — байдуже пролунали його слова лише відображаючи істинне положення справ.

— Ваша правда! — погодився Бебіт.

Позаду крісел на яких вони сиділи почулись поцокування підборів, звабливий подих дорогих парфумів спочатку вразив нюхові рицептори, а за ними нейрони, що наповнили хвилюванням кожну клітину тіла. Дві вродливі дівчини стали доступними спантеличиному і ошелешиному погляду агента Піма. Два — бездоганно витонченних небесним скульптором тіла. Дві — непомітні особистості сховані за цими ж прекрасними тілами, що мимоволі стали їхнім прокляттям. Дві — занапащені брудними посяганнями душі, що бажали чистоти і свободи. Дві — пари чарівних очей в яких попри усю природню красу відображалась уся мука вічно щемливого серця. Вони були занадто прекрасними для цього паскудного місця зі своєю гнітючою атмосферою, це всеодно, що взяти найгарніші лілії і заховати від світу їхні красу, ніжність, чарівність і солодкість аромату в жахливому підземеллі з бридкими пацюками. 

Одягненні у вечірні сукні з розрізом, що ніжно розширювалися донизу вони ще більше були схожими на лілії, які дивним чином постали посеред долини мороку. Та, що стояла праворуч, кароока красуння із горно засмаглим обличчям, вочевидь сестра Кенні. Сукня золотистого кольору надавала їй королівської вишуканості, дорогоцінності, клейнодності, як символу влади й могутності, наче сама королева сили стояла перед слабкими людьми. Мужність і незламність були прикрасами Елізи, яка усе життя вірила в подвиг свого брата Кенні, який прийде по неї і подарує їй свободу. Та, що стояла ліворуч сестра Джанет, її видавали сині очі такі ж самі, як і в її сестри, та і риси обличчя говорили про спільну кров. Келлі була трохи вищою за Елізу її синя сукня надавала їй глибини і безмежності, наче море і небо злилися в єдине, наче сама володарка безкінечності якоюсь досі невідомою силою запроторена в сферу непорозуміння й неясності. Приголомшений Тері сидів і не міг відірвати очей від тієї вроди, котру цього тривожного вечора, довелося йому лицезріти.

— Я Кронс! — Тері ледь не назвав свого імені, ледь не допустив провалу. Якби він міг їм сказати, що його не варто боятися то неодмінно б сказав, а так він перед ним наче покупець, що вирішив придбати собі колекційні іграшки за чималі гроші. 

— Ну привітайтеся з містером Кронсом, будьте ввічливими дівчатками! — вони послушно привіталися.

— Мені надзвичайно приємно з вами познайомитися з вами леді! — Тері підвівся, щоб привітатися.

— Нам теж приємно познайомитися! —  простягнула свою руку Келлі, Еліза дещо вагалася, але зробила те саме.

— Маєте неймовірний вигляд, ви надзвичайно вродливі, я вражений! —  він видав комплімент, як справжній джентельмен.

— Красуні не те слово еге ж! — промовив Бебіт.

— Тут слова зайві! 

— Так говорять коли слів немає! — продовжувала знайомство Келлі, на відміну від своєї подруги Елізи.

— Ваша правда у мене їх немає! — зізнався він.

— Забажали одразу двох? — проговорила нарешті сестра Кенні.

— Може чого вип'ємо? — втрутився Бебіт.

— Залюбки!

— Чудово, дівчатка обслужіть джентельменів проявіть ласку! — наказав Бебіт.