Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Якби я раніше була такою дипломаткою та знайшла правильні слова для Корнелії. І зараз ми б жили в своєму світі й не боялися, що нас можуть знайти.
Мирослава, поклавши руку на зморшкувату долоню бабусі, сказала:
— Не живи минулим, бабуню. Це ж стосується й тебе, мамо! — озирнувшись та поглянувши на матір, додала.
— Так, ну що ж, тоді досить піддаватися депресивному минулому, — сказала Серафима. — Давайте вже вечеряти. Я така голодна, що скоро втрачу свідомість від апетитних запахів їжі.
— Ну, на жаль наше минуле наздоганяє, — промовила Вікторія.
— Що вже трапилося? — відхилившись на спинку крісла, запитала Серафима.
На столі загудів телефон, і Міра, поглянувши на екран, сказала:
— Ви поговоріть, а я піду поговорю з Христинкою.
Коли Міра вийшла, Серафима, нахилившись до Вікторії, прошепотіла:
— Христина — відьма з київської общини й онучка верховної.
— Що? — вигнула брови Вікторія.
— Угу. Тільки Мирославі не говори. Це Пелагея попрохала. Дівчата самі розберуться.
— Коли ми щось не домовляємо, це виходить нам боком, — нахмурившись, сказала Вікторія.
— Ти краще скажи, що трапилося?
Вікторія, набравши більше повітря, стиснула кулаки й швидко розповіла вранішню історію в редакції. Серафима, різко піднявшись, похмурніла. Її очі стали темними, і світло у кімнатах почало мерехтіти.
— Покидьок! — визвірилася Серафима. — Я його тоді не добила, так зараз це зроблю із задоволенням.
Мирослава забігла на кухню та, побачивши розгнівану бабусю, зрозуміла, чому в квартирі мерехтіло світло. Мати сиділа пригніченою, а від бабуні линула енергія, яка могла вимкнути все світло не лише в будинку, але навіть і в місті. Щоб хоча б якось розрядити ситуацію, сказала:
— Христя запропонувала поїхати в клуб й відпочити. Я відмовилася. Давайте краще все ж таки повечеряємо!
— До біса вечерю, — гнівно промовила Серафима. — Я знайду цього… мерзотника!
— Стій! — спохватилася Вікторія. — Я не вірю зараз своїм словам, утім, питання не лише в Гідеоні. Дагратіонці. Корнелія. Нам потрібно заспокоїтися й підготуватися магічно захистити себе. Міра знає про батька, і її вбереже сила чорного агату.
— Так, я знаю про того чоловіка, однак не впевнена, що зможу застосувати магічний щит, коли раптом зустріну його. Я насправді не готова до такого, — емоційно промовила Міра й захитала головою.
Серафима й Вікторія озирнулися та обидві зітхнули. Мирослава, торкнувшись каменю на підвісці, додала:
— І тікати світ заочі я також не готова.
Після вечері Міра пішла в свою кімнату. Серафима, діставши із сундука кристали та різнокольорові свічки, покликала в кімнату Вікторію й сказала, що вони проведуть захисний ритуал.
Мирослава, прийнявши ванну, висушила волосся й, повернувшись у кімнату, взяла телефон і побачила кілька пропущених дзвінків від Христини. В наступну хвилину від неї прийшло повідомлення з відео, в якому заплакана Христина прохала забрати її звідти. Занепокоївшись, Мирослава натиснула на номер Христі, утім телефон був вже вимкненим. Швидко переодягнувшись у джинси та накинувши в’язаний светр, вибігла з кімнати. Взувши кросівки, натягнула шкіряну куртку й взяла на тумбі мамині ключі від машини.
З кімнати вийшла матір і зі здивуванням запитала:
— Міро, а ти куди?
— Христині потрібна моя допомога! Мамо, я заберу її й повернуся.
— Можливо, ти поясниш, що трапилося? — побачивши в її руках ключі від автівки, підвищила тон Вікторія.
— Дівчата, що за шум? — вийшла з кімнати Серафима.
Мирослава, поцілувавши матір у щоку, на виході зупинилася й, оглянувшись, сказала:
— Мамо, бабусю, без хвилювання. Я знайду Христину. І не шукайте мене, будь ласка, по закляттю локатора.
— Що відбувається? — розвела руками Вікторія. — Куди вона поїхала? Що трапилося в Христини? І здається, у мене вже розпочинається паранойя, — зітхнувши, тихо додала.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний агат: Втрачена спадкоємиця , Ірина Кузьменко », після закриття браузера.