Читати книгу - "Маркус, Ірина Скрипник"

Був світанок. Промені сонця повільно фарбували все навколо, перетворюючи снігові кучугури на блискуче море. Золотисті відтінки заливали околиці, роблячи крижані кристали на снігу схожими на тисячі дрібних діамантів. Силуети дерев, вкритих інеєм, тяглися до неба, відкидаючи довгі, химерні тіні. І серед цієї краси на снігу, упершись у стіну якогось зруйнованого будинку, сидів старий ельф у чорній мантії. У його руках був стара дерев'яна палиця, а навколо нього лежали зламані й обпалені стріли — залишки недавньої сутички.

Мало хто знає, але того дня він уже не був звичайним ельфом. Слабке світіння виходило з його очей, надаючи погляду таємничість і глибину.

Несподівано проти нього виник демон. Його поява була такою раптовою, що здавалося, ніби він виник із самого повітря. Тіні згустилися і набули форми, з якої виникла висока постать із червоними, палаючими очима. Він був одягнений у довгий плащ, який приховував його крила. Його роги плавно згиналися назад, а кігті руки виглядали загрозливо. Погляд був сповнений дивної суміші співчуття та зловісного інтересу. 

Зітхнувши, він опустився навпочіпки поруч із ельфом. Його рухи були плавними та граціозними, незважаючи на жахливий вигляд.

——— Ти погано виглядаєш, — промовив демон глибоким, вібруючим голосом. - Я можу допомогти тобі.

Тоді ельф поволі повернув голову. Його очі, втомлені й глибоко посаджені, на мить зустрілися з палаючими очима демона, в яких сяяло щось давнє і зловісне. У цей короткий момент часу Леон ніби відчув дотик магії, що походить від демона і пробирає до кісток. 

——— Я ще не впав так низько, щоб брати допомогу від демона, — прохрипів він. 

Його голос був слабким, але твердим. Він одвернувся. Повільно та важко. Було помітно, що кожен жест завдавав йому болю. Але не дивлячись на це, його погляд одразу кинувся до неба, де перші промені сонця розсіювали темряву. Демон лише спохмурнів. На мить його обличчя спотворилось від жалю та роздратування.

——— Але, Леоне, ти ж вмираєш… 

——— Ти знаєш моє ім'я? — здивовано запитав ельф.

Тоді його голос пролунав трохи голосніше, ніж раніше, а очі знову звернулися до демона. У їхній глибині блиснули іскри цікавості та прихованого страху. Демон не відповів, лише трохи нахилив голову, ніби підтверджуючи свої слова мовчанням.

——— Це вже не важливо. Я навряд чи доживу до ночі, — вів далі Леон.

Після цих слів він, зібравши залишки сил, прибрав руки з живота і демон побачив величезну пляму крові, що темніла на одязі. Кров текла повільно, капаючи на снігове покривало, створюючи страшний контраст із його білизною. На снігу розтікалися темні, зловісні плями, що передвіщали близькість кінця.

——— Ти знав, що нас можна вбити зброєю? - Запитав Леон демона. — Мисливці на вампірів мають відповідне… 

Коли Леон подивився на демона, його очі на мить звузилися. Погляд був пронизаний сумішшю втоми та впертості, ніби навіть у цей момент він не хотів здаватися до кінця. У цих очах читалася давня мудрість і біль тисячоліть, втрачені мрії та нездійснені надії.

——— Хіба ти не володієш магією? - обурився демон. — Чому ти не використав її, щоб захистити себе чи хоча б зцілити?

——— Який у цьому сенс? Я прожив майже тисячу років. Навіть за мірками ельфів, мене можна вважати довгожителем. Що вже казати про людей?

Демон на якийсь час замовк. Його палаючі очі невідривно стежили за ельфом. Пильний і вивчаючий погляд був пронизливим, ніби він намагався проникнути в глибини душі Леона.

——— І в тебе немає нічого, що хотілося б зробити? Ти ні про що не шкодуєш? — спитав демон, таючи в голосі іронію та прихований смуток.

В цей момент обличчя Леона помітно похмуріло. Тінь смутку лягла на його риси. Зморшки заглибилися. Очі потьмяніли. Він на мить заплющив очі, згадуючи минуле. Перед його внутрішнім поглядом спливли образи друзів та ворогів, перемог та втрат. Обличчя тих, кого він любив і втратив мелькали… В глибині душі ожила стара біль, як нагадування про нездійснені надії і зруйновані мрії.

——— Є один хлопчик, якому я обіцяв допомогти позбавитися вампірського прокляття, але не зміг, — почав він тремтячим голосом. - Його вбили інші ельфи. Спалили його прямо на моїх очах. Довгий час я жив із цим вантажем на серці. Я ненавидів себе, що не допоміг йому. Але нещодавно я зустрів його в одному Богом забутому місці. Нині його вже називають «первісним вампіром». Він подорослішав, обзавівся своєю армією. Але все, що я зміг зробити, — убити того, хто зробив його таким. Я точно впевнений, що вбив це чудовисько. Але хлопцеві це не допомогло. Я підвів його.

Після цих слів Леон замовк, опустивши голову. Слова здавались важкими. Кожна з них резонувала з його душевним болем. Демон, що сидів поруч, уважно слухав, не перериваючи його. Тільки коли Леон замовк, демон прохрипів:

——— Я можу дати тобі шанс все виправити, — і підвівся. — Чи знаєш, чому вампіри п'ють саме кров?

Але Леон нічого не відповів. Тоді володар темряви, без зайвих слів, вкусив себе за руку. Так сильно, що з рани почала текти густа, темна кров. Але вона не капала на землю, як можна було б очікувати. Натомість вона почала повільно підніматися в повітря, формуючись у складні, зловісні візерунки. 

З'явилася перша крапля, що зависла в повітрі, а за нею пішли інші, об'єднуючись у тягучі струмені. Ці струмені, мов живі, почали переплітатися, створюючи основу для чогось більшого. Поступово, з цих кривавих ниток, що переплітались, почала вимальовуватися форма невеликого дерева. Воно, наче росло прямо з руки демона. Його коріння, гілки і листя були зіткані з крові. Кожна гілка цього дерева була сповнена складних деталей. Крихітні листочки і краплі, що нагадують росу, звисали з них, створюючи ілюзію справжньої живої рослини.

——— Бо кров — єдиний по-справжньому цінний ресурс будь-якого з багатьох світів, — сказав він, спостерігаючи за своїм творінням.

Після цього ще кілька крапель з рани піднялися в повітря. Ці краплі, наче підкоряючись невидимому диригенту, почали трансформуватися. Вихор крові закрутився в повітрі, і невдовзі з нього з'явилися маленькі пташки. Вони пурхали та щебетали, створюючи ілюзію життя. Кожен рух їхніх крил, кожен помах був наповнений магією та темною енергією, що походила від демона.