Читати книгу - "Під маскою влади, Катя Черниш"

— Я більше не довіряю нікому, — сказав Алекс, сидячи за круглим столом, де колись збирав раду.

— І правильно, — спокійно відповіла Мія.

— Бо “свої” — це ті, хто не чекає твого падіння, щойно ти відвернувся.

На столі — список. Кожне ім’я — хтось, хто присягався на вірність. Хтось, хто був "братом", "другом", "частиною системи".

І хтось, хто мовчки дав дозвіл на її викрадення.

— Ми починаємо операцію «Чиста кров», — заявив Алекс своїм людям. — Жодного попередження. Жодної жалості.

— І якщо помилитись? — спитав один із лейтенантів.

Алекс мовчки дістав ніж.

— Ми вже помилились. Один раз. Другого не буде.

Першим упав Леон — “фінансист”, який здавав інформацію конкурентам. Його затримали на виїзді з країни. І тіло знайшли через 4 години — без язика.

Другим — Жан. Людина, яка відповідала за зв’язки з поліцією. Його не вбили. Його викрали. Зараз він — десь у підвалі. І говорить усе, включаючи те, чого Алекс не питав.

А от Дам’ян — не зник.

— Його немає, — доповів охоронець. — Камери вирізані. Він зник ще в день нападу.

Алекс ударив кулаком по столу. Скло розлетілось.

— Він готує новий удар, — прошепотіла Мія. — І він знає, що ми тепер разом. Він не пробачить собі, що недобив мене.

— Тоді він не побачить сонця, — сказав Алекс. — Я знайду його.

У той самий вечір Мія знайшла лист. У її кімнаті. Без підпису.

На ньому — лише фраза:

«Ти думаєш, що він вбиває заради тебе?

А що, як я скажу, що ти — просто нова гра?

Подивись йому в очі. І запитай про ім’я — Аделіна.»

Вона стояла з тим листом у руках, коли Алекс увійшов до кімнати.

— Щось сталось? — запитав.

Вона простягнула листа.

Алекс прочитав. І… зціпив зуби. Вперше — він сам здригнувся.

— Хто така Аделіна? — запитала вона.

Тиша. Глуха.

Мовчання — найгірша з відповідей.

У  ніч вона не спала. І не тому, що не довіряла йому.

А тому, що вперше захотіла знати все.

Бо якщо вони йдуть до кінця — то разом. Але без брехні.