Читати книгу - "Обрана, Катажина Обертинська"

Розділ 19: Справжній ворог
Після того, як Калена оволоділа Даром, а її душа очистилася від бажання помсти, їхня місія набула нового, пронизливого значення. Більше не йшлося лише про справедливість для її родини, а про порятунок усього світу від насуваючої темряви. З новою ясністю розуму та поглибленим зв'язком з Даром, Калена разом із Каєм та Райаном повернулася до сувоїв. Вони прагнули зрозуміти всю глибину катастрофи, що спіткала їхній світ.
Шукаючи відповіді, вони натрапили на записи, які детальніше описували Вічне Жорнило та його зв'язок з подіями, що призвели до падіння Захисників. З жахом вони дізналися, що вивільнення темряви з Вічного Жорнила не було випадковістю чи наслідком простої недбалості. Це був прямий результат невдалого ритуалу головного зрадника – Старійшини Елвіна.
Елвін, засліплений фанатичними ідеями та прагненням абсолютної влади, не бажав просто звільнити темряву для "очищення". Він прагнув підкорити її, стати її володарем, а не знищити. Він вірив, що зможе контролювати Вічне Жорнило і використовувати його силу для створення власного, "ідеального" світу. Саме тому він маніпулював Старійшинами, спричинив загибель Дем'яна та інших Захисників, щоб створити хаос, необхідний для його збоченого ритуалу.
Але темрява не підкорилася. Вона була занадто сильною, занадто дикою. Замість того, щоб стати його слухняним інструментом, темрява вирвалася з-під контролю, поглинувши його самого. Вона пожерла його розум, його тіло, перетворивши на щось жахливе. Тепер він був не просто зрадником, а маріонеткою темряви, її головним вісником. Його воля була повністю підкорена Вічному Жорнилу, і саме він керував Гарлінгами, поширюючи хаос по всьому світу.
Це було розуміння всієї глибини катастрофи. Вони боролися не просто з фанатиками чи дикими створіннями, а з сутністю самого зла, що ожило і отримало свого провідника. Більше не було сумнівів, хто є їхнім справжнім ворогом. Це усвідомлення було гірким, але водночас воно дало їм ясність мети.
Розділ 20: Повернення додому
З цим важким, але життєво важливим знанням Калена, Кай і Райан вирушили у зворотний шлях. Вони залишили позаду дикі, але тепер такі звичні землі Замежжя, і попрямували до рідних земель, де, як вони знали, панував хаос і темрява. Кожен крок був кроком у невідомість, але й кроком до долі.
Чим ближче вони підходили до Авенвуда та навколишніх селищ, тим очевиднішими ставали наслідки вторгнення. Світ, який Калена пам'ятала, змінився до невпізнання. Дерева були покручені, будинки – зруйновані, а там, де колись були квітучі поля, тепер лежали почорнілі, випалені пустки. Темрява накривала селища, немов чорний саван, поглинаючи світло і життя. Вони бачили страшні перетворення: нещасні душі, що колись були людьми, тепер блукали, перетворившись на потворних, стогнучих Гарлінгів. Тварини, що дивом уціліли, виглядали спотвореними, їхні очі були порожніми та злими.
Калена, бачачи це все, більше не відчувала страху чи образи. Біль від втрати був, але тепер він був спокійним, інтегрованим у її сутність. Її переповнювала лише незламна рішучість врятувати те, що залишилося. Кожна зруйнована будівля, кожен спотворений Гарлінг лише посилював її волю. Вона не могла повернути минуле, але могла боротися за майбутнє.
Серце стискалося від скорботи за зруйнованим світом. Її мрії про тихе сімейне життя, про затишний дім – все це розвіялося, як дим. Але на зміну цій скорботі приходила непохитна воля до перемоги. Вона більше не була жертвою, а воїном, Захисником, що стояв на захисті всього живого.