Читати книгу - "Нейрончик. Перерва на війну., Moon Grey"

- Ти маєш надзвичайну швидкість? – Знову торкнув тему Апендикс.

- Ні, тут темно. – Знайшлась що відповісти Нуль-ікс.- Може тому ти не помітив.

- Можливо. – Власник місцини задумався. – Тупикова ситуація.

- Готово! Дивись.

Нуль-ікс розвернула мольберт фасадом на місце, звідки було чутно голос Апендикса.

- Гарні кольори. Ти десь навчалась  їх поєднувати?

- Що ти, ні, я потайки. Я ж з Роду інспекторів.

- То й що? Вам заборонено малювати?

- Ні, але батько не схотів би чути про це. В мене, він сказав, є талант детектива і я повинна його розвивати.

- Ти розвиваєш?

- Де там, - Нуль –ікс похнюпилась. – Мені дають інші завдання, - вона підбирала подумки слова, щоб не бовкнути зайвого знову, – я на підхваті так би мовити. 

- Ти кур’єр?

- Щось схоже. Я вбудовуюсь в колектив, придивляюсь.

- Ясно. – Змарнів голос Апендикса. – Ти штатна одиниця. І говориш штампами, не від себе.

- Так. – Тихо прошепотіла Нуль-ікс. - Я штатна одиниця.

- А ти пробувала шпигувати?

- Шпигувати? За ким? Нащо? – Насторожилась Нуль-ікс.

- За кимось. Для сюжету.

- Якого сюжету?

- Ти ж малюєш, в тебе талант до цього. І ти сказала, що ти маєш талант детектива. А це творчі професії. І там, і там політ фантазії. Та що, якщо ти поєднаєш ці свої здібності? І твій друг он теж з своєю цікавістю дізнатись все тобі дуже підходить. Мабуть ви тому й здибались.

- Не розумію. Ми геть різні! -Нуль-ікс все ще була насторожена, бо не хотіла відкрити свою професію, яка мала секретність. Адже за нею були інші, що не хотіли свого викриття. Ця настороженість вибудувала в Нуль-ікс миттю купу блоків і її енергії потекли кубами, заважали почути те, що говорив Апендикс. Та, здається, недарма вона прийшла в професію секретників.

- Та розслабся. Ти аж занадто стала колюча. Я нікому не скажу про твій художній світ. Тут ніхто й не ходить. Але я от що маю на увазі. – Дух помовчав і докладно відповів, підібравши слова, що не тиснутимуть на його мешканку. – Ти в картинах відображаєш навколишнє, а що, коли ти простежиш за кимось непомітно та відобразиш внутрішній настрій того, як хтось виконує щось чи відпочиває, так ти пробувала?

- А чому непомітно?

- Не всі показують своє справжнє єство, стан. Майже всі носять маски і грають ролі. От ти. Я б не подумав, що ти малюєш. І не сказав би, що ти детектив. Але ж ти робиш перше гарно, а другого ти прагнеш.

- А як я виглядаю? Яку маску я ношу? Яку я роль граю?

- Ти говориш про те, що ти не в колективі, ти не вписалась в нього, але граєш роль колеги. Так?

- Так, - протягнула Нуль-ікс.

- А ще ти граєш роль гарної доньки.

- Ну, так. А хіба це погано?

- Звісно це добре. Для інших. Ти нікому не завдаєш шкоди, не заважаєш. Ти зручна. Але ж де тут ти? В своєму житті де ти? Хто ти отам під маскою і без ролі? Яка ти справжня колега, в якім колективі? Яка ти донька є справжньою?

Нуль-ікс розгублено мовчала. Все сколихнулось враз, купа сліз переповнила всю її і враз стіни кубічного блоку розтанули та потекли чорнилами в темний закуток. Відбулось Полегшення. Тестувальниця схлипнула і потім неслухняними губами мовила:

- А я не знаю де я, я ж шукаю себе. Я вчусь і я ще мала.

- Так ти знайшла! Он які картини! А ти що? Ти трусишся над тим, що тебе виженуть з роботи, яка тобі не подобається, боїшся втратити батька, який бажає тобі тільки добра. Ти з ними говорила?

- А що я скажу?

- Те, що серце твоє говорить. Тільки підбери слушну мить. Не рвись отак одразу. Ти ж не хочеш увірватись в його світ, хоча він і так тебе прийняв в нього, з Любові до тебе. І ти не хочеш в його світі  виставити себе на п’єдестал та знехтувати відносинами?

- Ні, не хочу. Але ж миті може і не бути.

- Вона завжди є. Треба тільки сказати щось на зразок: «я б хотіла поговорити, в мене є важливі для мене речі і мені потрібна твоя допомога». Попередити, разом обрати час.

- А якщо він чи вони не допоможуть? Не зможуть, наприклад.

-  Звісно, що це можливо. Адже в них своє бачення і свої плани. То тебе всеодно почують. І матимуть на увазі, що в тебе є свій світ, який ти нарешті проявила і радо допоможуть знайти тих, при нагоді, хто допоможе тобі. Адже про твій істинний світ ніхто не здогадується. Вони всі діють тільки згідно правил в кожній системі. Узагальнюючи. Батько хоче те, що він сам собі напридумав і науявляв. Він не знає про твої потреби, він виражав свої, які він знає традиційно в своєму роду.

Апендикс мовчав, спостерігав. А Нуль-ікс думала. Згодом вона сказала:

- Знаєш, Апендикс, я ж ночами не спала, малювала, самотужки вивчала все це.

- Ти робила важливу тобі справу. Але ти могла цього навчитись «легально», в школі.

- Але ж я з іншого Роду.

- То й що. Хіба детектив- не прояв твого Роду? Підбери слова, які тобі самій це доведуть- переконай себе, так щоб зігріло душу і очі засяяли. Тоді зможеш це переконливо іншим донести. Всим єством. Без виправдань, а саме ти знатимеш себе і що ти хочеш.

- Здається ти мене вивів з тупикової ситуації. Дякую. Я навчусь бачити себе в своєму житті.

- Це прекрасно. Але більше не гай часу на нехтування свого життя. Я маю на увазі й те, що ти ночами звикла малювати, перекушувати на ходу, забувала чистити зуби- твій час йшов на хованки від батька. От мені цей всюдисущий страх… Але при цьому ти всеодно виконувала свою роль таємничого детектива.

- Ого! Як ти так влучно описав це все.

- Так, це проявлення твого Я, без маски. Тільки воно спотворилось страхом і ледь не зіпсувало тобі життя. То пробуй, простеж за мною, намалюй мене.

- Але ж ти Дух! Я тебе не бачу!

- А ти серцем глянь.

- Це фантастично! Як я не подумала...

Вони обоє замовкли. Завдання було складним. Кожен знав, що відбувається стеження і це наче лови звіра відбувались. Але стало цікавим спіймати момент. Тому Нуль-ікс вирішила розрядити напругу простою розмовою. Вона почала розповідати про своє життя, в якийсь момент перейшла запитаннями до Апендикса про його життя до фізичної смерті і слухала, слухала….слухала. Слухала, як змінюється тембр голосу Духа. Вона заплющила очі, перед нею вже вимальовувалась картина того, яким був цей відросток за свого життя, як він витримував напругу владної зовнішньої матері. Як не знав, що робити в ситуаціях, коли інший мав силу, більшу аніж в нього. Більшу владу. І як він не зміг витримати, спочатку запалювався, а потім розірвався. Замість того, щоб просто сказати «ні», поговорити. Означити своє місце в житті. «Здається, в нього є власний досвід».- Подумала Нуль-ікс.