Читати книгу - "Під маскою влади, Катя Черниш"

Все почалось із дзвінка.

— У нас проблема, — сказав один із людей Алекса.

— Говори.

— Мачуха Мії. І її батько. Зникли.

Алекс повернувся до Мії. Її лице залишалось спокійним. Але очі… очі згасли.

— Вони не варті цього, — прошепотіла. — Я пережила їх.

— Але це твоя слабкість. І Дам’ян це знає.

Наступного дня з’явилося відео.

Камера. Підвал. Батько Мії — прив’язаний. Мачуха — в сльозах. А поруч стоїть Дам’ян.

— Ну що, зірочко мафії, — говорить він у камеру. — Ти так хотіла грати в силу?

Тепер подивимось, як ти будеш виглядати, коли почнуть падати ті, від кого ти тікала.

— Він хоче, щоб я втратила контроль, — сказала Мія. — Щоб я побігла, намагалася рятувати.

— Він хоче змусити мене обирати, — відповів Алекс.

А через дві години — новий удар. Один із об’єктів Алекса, де зберігались його головні файли, вибухнув. Точно. Організовано. Не без сторонньої допомоги.

На місці залишили послання:

“Хочеш зберегти її — забудь про себе.”

Алекс стояв перед картою. Його обличчя було мертвим. Навіть очі не рухались. Мія підійшла до нього.

— Скажи мені правду. Що зараз думаєш?

— Що я можу жити без них. Без бізнесу.

Без влади. Без грошей. Але не можу жити без тебе. І він це знає.

— То що ми робимо?

— Ми граємо.

Увечері Мія отримала повідомлення з анонімного номера:

“Приходь одна. Тоді вони залишаться живі. Приведи його — загинеш.”

Вона показала це Алексу.

— Я піду. Сама.

— Ти не підеш.

— Це моя сім’я, хоч і гнила. Якщо вони помруть — це буде на мені.

Він дивився на неї довго. Потім підвівся.

— Добре. Ти підеш. Але не сама.

І тепер гра починається. Тому що диявол — це не той, хто вбиває. А той, хто готовий втратити все, щоб врятувати те єдине, що не було брехнею.