Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

– Так. Каву обов’язково потрібно купити, інакше трипатони у порівнянні з тобою виглядатимуть просто пухнастими тваринками.

То он воно що! Невже я сьогодні настільки була не в собі, що дракон так рознервувався?

– Добре, – я глянула на натовп, що скупчився біля крамнички з кавою.

– Я з тобою, – уловивши мій погляд, заявив дракон.

Сподіваюся, що дракон не віддасть мене на поталу місцевому населенню.

В крамниці було порожньо, весь натовп лишився за її дверима і сюди заходити не поспішав. Воно й не дивно. Кава для звичайних робітників досить дорогий продукт, і якщо магів кава не цікавить через те що вона негативно впливає на їх магічну силу, то для відьом кава – це просто верх насолоди, без неї не може прожити ні одна відьма. Хоча, я помітила, що дракон теж її полюбляє.

– Тепер можна і додому, – заявив дракон, коли ми покинули крамницю з повними пакетами різних видів кави.

– Ні, ще м’ясо лишилося, – з драконом виявилося не так страшно. Та і не могла я лишити льодяника без його улюбленого продукту.

Додому йшли мовчки. Дракон ніс покупки, а я плелася слідом. Не розумію, що трапилося? Я гадала, що місцеві залишать мене у спокої? Виходить, що я помилилася? Чи їх хтось підбурює? Але кому це потрібно, я ж ні з ким із місцевих не спілкуюся, і дорогу нікому не переходила. Одні питання, на які мені ніхто не відповість.