Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

Аріелла Віндор

Вдома я готувала сніданок і намагалася навести лад на кухні, після вранішніх пошуків. Виходило все напрочуд погано. Кава придала сил і покращила мій настрій, але думками я постійно поверталася до подій на ринку. Мені ніяк не давала спокою поведінка місцевих. Чому саме зараз вони вирішили згадати про свою нелюбов до відьом? Саме тоді коли я не маю змоги від них захиститися.

За роздумами я більш-менш справлялася з приготуванням сніданку, а от з прибиранням все було навпаки. Якби у мене була магія, то все кухонне начиння вже б давно зайняло свої місця, а так доводилося розносити все самій, що дратувало мене ще більше.

– Давай допоможу з прибиранням, – дракону увірвався терпець дивитися на мої потуги.

Ну що ж, він сам визвався, я його не просила. І поки дракон не передумав, швиденько завантажила його прибиранням. А сама тим часом спокійно закінчила готувати сніданок.

Дракон, до речі, не соромився на повну використовувати магію, тому у нього все зайняло напрочуд мало часу. І вже через півгодини ми змогли нарешті поснідати.

– Мені потрібно обдумати подальші дії, та зробити декілька дзвінків, – заявив дракон і одразу після сніданку зник у себе в кімнаті.

Зник так стрімко, що я навіть відповісти нічого не встигла. Ну що ж, мені теж є чим зайнятися сьогодні.

«Ур», – позвала Хранителя подумки, пам’ятаючи про хороший слух дракона. І не тільки про слух. Тепер, прочитавши декілька розділів з книги, я дізнавалася багато чого цікавого про драконів.

«Ти каву вже випила?» – насторожено запитав Урос не поспішаючи з'являтися.

«Так», – не зрозуміла до чого тут це.

Ур зʼявився на обідньому столі, оглянув мене і роззирнулася довкола.

«А дракона де діла?» – все той же насторожений тон.

«До себе пішов. Подумати».

«І як він?»

«Та все з ним нормально!» – я вже починала злитися.

«Нормально. Хм. То що ти хотіла?» – вже жваво запитав дух, і вмить став веселим.

Переміна в настрої Хранителя мені не сподобалася.

«Ур, а що трапилося?»

«Ти про що, Арішка?» – Хранитель ніби нічого не розумів.

«Чому ти так хвилюєшся за льодяника?»

«Аріє, я б хвилювався за будь-кого хто б опинився сьогодні вранці поруч з тобою!»

«Хочеш сказати, що сьогодні я була не в собі?»

«Ну, можливо трішки. Але дракон тебе не злякався і не втік, а це вже хороший знак».

Ну що ж, Ур правий, без кави я себе просто не контролюю.

«Треба щось робити з пам’яттю. Я ж постійно про все забуваю! Льодяник скоро почне щось підозрювати. Це ще добре, що кожного ранку ти мене вчасно зупиняєш! Але ж так не може тривати постійно!»

«Так, сьогодні ти була близькою до провалу».

«Отож, я й кажу. Треба щось робити! Якесь зілля зготувати, чи закляття?»

«Арішка, закляття навряд чи допоможе, а от зілля я бачив підходяще. Прикликай магію, зараз дістанемо нашу Книжечку».

Разом з Уром ми дістали Книгу зіль і почали її вивчати.

«Бачив я тут одне цікаве зіллячко. Зілля пам’яті називається».

Я гортала сторінки книги і таки знайшла потрібний розділ.

«Ур, воно тут не одне».

Дух засунув у книгу свого котячого носа, вивчаючи текст.

«Арішка, нам потрібне це», – вказав лапкою дух.

Повернула Книгу до себе і почала читати перелік інгредієнтів.

«Арарія, златник. Ур, тут потрібен златник, якого в мене нема! Чому саме воно? Тут же є інші, простіші!»

«Простіші тобі не допоможуть. Кажу треба робити це. Воно напевне подіє!»

«Уросе, ну ми ж можемо інше зілля спробувати? Златника все одно ж немає. Нічого страшного не трапиться, якщо я поки приготую щось із цього», – я вказала на інші зілля, які були на сторінці.

«Готуй, Арішка. Але то марна трата часу».

«Ур, це так страшно, не пам’ятати всього! А якщо одного разу я не згадаю всього?»

«Згадаєш. Зілля пам’яті допоможе все згадати!» – пообіцяв дух.

«Ти так у цьому впевнений?»

«Так. А тепер не гаємо часу. Так, що ми можемо приготувати?» – Хранитель почав детально вивчати рецепти зілля.

«Арішка, у тебе є шматочок трипатона?» – діловито поцікавився Ур, відірвавшись від книги.

«Ні, мені якось не до того було, щоб відрізати його шмат».

«Шкода. А зразок його слини? Може десь щось лишилося?»

«Ур, я тоді весь одяг викинула. Він же весь у дірках був від його кігтів».

«Тоді і це зілля не підходить», – зітхнув Хранитель.

«Дивися, Ур, а на це зілля є всі компоненти».

«Оце? Арішка, то це ж компот якийсь, а не зілля!»

«Давай спробуємо?»