Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Ну добре. Тягни сюди люпин, арарію, ягоди сепину і шишки хмелю».
Всі компоненти швидко відшукалися у коморі.
«Арішка, давай тут сама, а я прогуляюся», – заявив Хранитель і зник.
Що ж, впораюся і без нього. В казані вже закипала вода і я почала готувати трави.
Зілля було простим. Занадто простим. Ніяких особливостей готування, рідкісних компонентів, та заклять. Я просто кидала компоненти по черзі в казан і лише зрідка помішувала. Кинувши останній компонент – шишки хмелю, я вмостилася у кріслі і розгорнула книжку.
«Довго ще?» – Ур зʼявився на столі, і засунув носа в казан.
«Дев’ять хвилин», – я ретельно відслідковувала час.
«А ти знав, що у драконів майже безмежний резерв магії? Ось чому вони на свою ауру не зважають. Для них це як краплина в морі!»
«Арішка, звідки ти взяла цю книгу?» – здивовано запитав дух.
«Дракон дав. Пора!»
Я відставила зілля з вогню, і розлила ніжно блакитну рідину у дві склянки.
«Одну перед сном. Іншу вранці!» – повчав Урос.
«Ну що ж зіллячко, не підведи мене!»
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання із роду Віндор, Надія Філіпська», після закриття браузера.
