BooksUkraine.com » Історичний роман » Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін 📚 - Українською

Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

39
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день." автора Родослав Світланін. Жанр книги: Історичний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 44
Перейти на сторінку:
Розділ 10.

 На висоті 91 метр від рівня поверхні стих вітер, у київському небі в цей день не було жодної хмари, меч «Батьківщини-Матері» виблискував на сонці.

 - Мій друже, вам знайома біблійна розповідь про Давида та Голіафа? - звернулася із запитанням Асса до Девлета.

 - Звичайно ж, знайома, хоча я і виріс у мусульманському середовищі...

 - Так от, велетня Голіафа, який вийшов на бій зі списом, мечем і щитом, можна порівняти з Росією, яка у всеозброєнні напала на Україну, тобто на маленького беззбройного Давида. Триметровий велетень Голіаф у шоломі й обладунках насміхався з хлопчика Давида, йому здавалося, що результат бою вже вирішено на його користь. Пам'ятаєте: «Київ за три дні!»?

 Але хлопчина у своїй сумці мав п'ять гладких каменів, узятих біля рідної річки... Порівнявшись із велетнем, Давид дістає один із каменів, кладе його в пращу, розкручує її і кидає щосили. Камінь потрапляє велетню прямо в чоло, і він падає замертво! Коли інші агресори бачать, що їхнього найсильнішого воїна вбито, вони втікають... Воїни Давида переслідують нападників і виграють битву!

 Росія не змогла змусити капітулювати Україну на самому початку свого вторгнення. "Голіаф" розраховував на бліц-криг, на те, що наші воїни злякаються лише зовнішнього вигляду "другої армії світу". Поступово в України з'явилося сучасне озброєння, але ми показали світові, що маємо і власні розробки ракетної зброї. Зокрема, крейсер «Москва» на дно поклали дві українські ракети «Нептун».

 Ми пам'ятаємо, що в дніпропетровському конструкторському бюро «Південне» ще за радянських часів було розроблено сімейство багатоступеневих ракет-носіїв «Зеніт», які виготовлялися заводом «Південмаш» у тому ж Дніпропетровську. Завдяки президенту Кучмі ракетні технології продовжували розвиватися в незалежній Україні, і в нашій країні аж до 2014 року виробляли надійні ракети, які виводили на орбіту супутники та космічні кораблі багатьох країн світу. Творець компанії SpaceX Ілон Маск в одному з інтерв'ю сказав, що «найкраща ракета після його Falcon - це українська «Зеніт». На жаль, деякі ракетні технології після розпаду СРСР з нашого конструкторського бюро потрапили до Північної Кореї і були використані в цій країні для військових цілей.

 Ми подумали, а чому б нам не використовувати власні ракетні технології у військових цілях, подібно до того, як Давид використовував проти Голіафа пращу? "Пращею" можна вважати один з екземплярів останньої модифікації ракет класу «Зеніт» для наземного старту – «Зеніт 3SLБФ», який перебуває в нашій країні через незавершений контракт передання цієї ракети-носія Росії 2014 року через анексію Криму. Цей тип ракети у своїй історії мав чотири старти з космодрому «Байконур» і всі виявилися успішними, тож випробування "пращі" - не потрібне. Тепер нам треба було знайти ті "п'ять каменів", і ми знайшли – аж цілих тринадцять!

 Справа в тому, що українці - дуже «запасливий» народ, не побоюся зізнатися, що ми дуже хитрі, в хорошому розумінні цього слова, бо наша хитрість покликана працювати не для обману сусіда, а для створення найкращих умов для себе. Так от, коли в рамках ядерного роззброєння України, згідно з підписаним Кравчуком Будапештським меморандумом, відбувалося передання боєголовок Росії та знищення міжконтинентальних балістичних ракет, українці, розрізаючи їхні корпуси й обладнання, "примудрилися" зберегти робочими 13 зі 130 ракетних двигунів УР-100Н на своїй території. Тринадцять двигунів були таємно перевезені на зберігання в підземелля запорізького заводу «Мотор-Січ». Двигунам щорічно проводилося технічне обслуговування, крім того, були збережені і запасні частини до них, а у наших конструкторів були завжди під рукою радянські технології ракетного моторобудування.

 - Можливо, тому китайці виявляли наполегливий інтерес до приватизації «Мотор-Січі»? - запитав Девлет.

 - Не знаю, можливо, але до тих підземних цехів їх навряд чи б допустили... Конструктори дніпровського КБ «Південне» після початку війни розробили нову ракету, яку її головний конструктор Каллінік, за походженням грек зі знищеного росіянами Маріуполя, назвав «Грецький вогонь», як нагадування про грізну зброю візантійців. Ця ракета має дуже серйозну характеристику, у повітрі вона розділяється на тринадцять боєкомплектів, що унеможливлює її відбиття засобами протиповітряної оборони. Україна могла б розробити і власну ядерну зброю, адже у нас в країні видобувається уран, а технологіями його збагачення ми також володіємо, але ми цінуємо наші зв'язки з партнерами по НАТО, що зміцнюються, тому ми відмовилися від цієї ідеї, яка йде врозріз з їхньою політикою. Нам забороняють бити по території агресора зброєю, отриманою від країн Альянсу, але якщо ми вдаримо по Росії власними далекобійними ракетами, ніхто з наших партнерів заперечувати не буде...

 - Але ж це ж звичайні ракети? Вибачте, я не зрозумів, до чого тут ракета-носій, призначена для космічної програми? І яку дальність мають ракети типу «Грецький вогонь»?

 - Ракети «Грецький вогонь», оснащені двигуном від УР-100Н, мають значну дальність до 10 000 км, але оскільки ми плануємо для блискавичного удару підняти ці ракети в космос ракетою-носієм «Зеніт», для нас уся Росія буде, як на долоні, і за лічені секунди ми зможемо вразити будь-яку точку: від Калінінграда до Петропавловська-Камчатського. Так, ці ракети не несуть ядерного заряду, але у нас немає мети вражати міста, в яких живуть люди...

 Знаю, багато наших громадян хотіли б знищити Москву, але ми не будемо цього робити... У перші секунди ми повинні вразити Центр ухвалення рішень у Підмосков'ї, в бункер якого зводиться керування всіма ядерними пусковими установками, зокрема й на підводних човнах. Нагадаю, що кожна з тринадцяти ракет, увійшовши в атмосферу, розділиться ще на тринадцять, які мають дальність вже до 1500 кілометрів, тобто в День нашого гніву в небі Росії з'явиться 169 суперракет! Кут входження ракет у земну атмосферу обрано рівним куту входження в неї Челябінського метеорита, який не змогли помітити сили ППО Росії. Ми будемо вражати саме пускові установки ядерної зброї на всій території від Калінінграда до Петропавловська-Камчатського, включаючи аеродроми з бомбардувальниками стратегічного призначення. Саме їхня ядерна зброя, приведена в дію нашими неядерними ракетами, вирішить долю війни. Росію буде позбавлено статусу ядерної держави назавжди, їхня регулярна армія після цього "кидка каменем у чоло Голіафу", гадаю, складе зброю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 44
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"