Читати книгу - "Загублені світила, Катерина Леванте"

— Я… змінився, — відповів Невілл, глибоко вдихаючи. Він подивився їй в очі. — Це було найважче, що я переживав, але я зрозумів, що мої страхи — це лише частина мене. Завдяки тобі я зміг їх прийняти.

Полумна усміхнулася, і її очі засяяли.

— А я зрозуміла, що світло може сліпити, якщо ним не ділитися. Ти допоміг мені побачити це.

Їхній діалог перервав глибокий, але спокійний голос, який лунав звідусіль.

— Ви завершили випробування гармонії, — промовила невидима Сутність. — Але пам’ятайте: гармонія — це не досягнення, це шлях. Ви пройшли його разом, але на цьому все не завершується.

Перед ними з’явилася корона, тепер доступна для того, щоб її забрати. Її подвійне сяйво ще раз підтвердило, що цей артефакт — символ їхньої спільної сили.

— Ми маємо взяти її разом, — сказала Полумна.

— Разом, — погодився Невілл.

Вони простягнули руки одночасно, і коли їхні долоні торкнулися корони, простір вибухнув світлом. Їхні думки переплелися, і вони відчули силу, яка текла між ними, як ріка.

Простір істини

Коли світло розсіялося, вони опинилися на просторій галявині під зоряним небом. Перед ними стояли дві фігури — чоловік і жінка. Їхні риси були дивно знайомими.

— Хто ви? — запитав Невілл, захищаючи Полумну рукою.

Жінка кивнула, а її очі були схожі на очі Полумни — мудрі й глибокі.

— Ми — ті, хто створив це випробування, — сказала вона. — Ми були першими, хто зрозумів, що справжня сила лежить не в одному, а в двох.

Чоловік додав:

— Гармонія завжди вимагає жертви, але вона також дає змогу зрозуміти себе та тих, хто поруч. Ви пройшли випробування, і тепер це знання — ваше.

Полумна зробила крок уперед.

— Це ви створили корону?

Жінка знову кивнула.

— Так, але її сила працює лише для тих, хто здатний знайти рівновагу між світлом і тінню всередині себе. Ви довели, що гідні не лише володіти нею, а й розуміти її суть.

Повернення в реальність

Полумна і Невілл знову опинилися в залі, з якої почали випробування. Корона тепер була у них у руках, але її сяйво зменшилося, ніби вона чекала на нове призначення.

— Ми це зробили, — прошепотіла Полумна, поглянувши на Невілла.

Він кивнув, але його погляд був сповнений рішучості.

— Це лише початок, Полумно. Цей артефакт може змінити не лише наш світ, а й багато іншого. Ми маємо використати його мудро.

Полумна поклала руку йому на плече.

— І ми зробимо це разом.

Їхні руки ще раз з’єдналися, тримаючи корону. Гармонія, яку вони знайшли в собі, тепер стала їхньою спільною силою, здатною змінювати світ.

Ця частина завершує випробування, але залишає простір для їхнього майбутнього шляху, підготовлюючи до емоційного фіналу історії.

Відновлення світла

Корона гармонії тепер належала Невіллу та Полумні, але їхнє випробування ще не закінчилося. Повернувшись у звичний світ, вони зрозуміли, що їхня подорож змінила не лише їх самих, а й саму тканину магічного світу.

Розкриття істини

Повернувшись до Хоґвортса, вони принесли корону до професорів, зокрема до Мінерви Макґонеґел та професора Флитвіка. Велич корони змусила всіх зібраних відчути її силу, але також викликала питання.

— Що це за артефакт? — запитала Макґонеґел, її погляд сповнений недовіри й захоплення.

— Це більше, ніж просто магічна річ, — відповіла Полумна. — Це символ того, що баланс у світі можливий, але він починається з кожного з нас.

Вона поділилася історією про тіні, світло, і випробування, які вони пройшли. Присутні слухали мовчки, усвідомлюючи, що це не просто артефакт — це інструмент для зцілення магічного світу, який усе ще носив шрами війни з Волдемортом.

Загроза пробуджується

Але разом із силою корони почала проявлятися й нова загроза. Артефакт випромінював енергію, яка привернула увагу давніх сил, що спали глибоко під землею. Стара легенда говорила, що рівновага між світлом і тінню може стати як благословенням, так і прокляттям, якщо потрапить у неправильні руки.

Перші ознаки небезпеки з’явилися в Хоґвортсі: чарівники почали бачити дивні сни, а на небі з’явилися аномальні явища. Невілл і Полумна розуміли, що корона не може залишатися тут.

Останній вибір

Вони зібралися у Велику залу разом із друзями та наставниками, щоб прийняти рішення. Полумна тримала корону, її обличчя було задумливим.

— Ми не можемо дозволити, щоб ця сила була використана злом, — сказала вона. — Єдине рішення — повернути її туди, звідки вона прийшла.

— Але це означає, що вам доведеться знову пройти через небезпеку, — заперечив Макґонеґел.

Невілл подивився на Полумну. Його голос був тихим, але впевненим.

— Ми знали, що ця подорож буде небезпечною з самого початку. Але ми вже знаємо, що можемо довіряти одне одному.

Прощання

Перед відправленням вони попрощалися з друзями. Полумна була спокійна, але її очі блищали.

— Якщо ми не повернемося, — сказала вона, дивлячись на Джіні та Герміону, — подбайте, щоб Хоґвортс залишився місцем, де рівновага завжди шанується.

— Ви повернетеся, — сказала Джіні, обіймаючи їх обох.

Закриття порталу

Полумна та Невілл повернулися до таємної долини, де вперше знайшли корону. Вони знали, що її потрібно знищити, але для цього їм доведеться пожертвувати частиною себе.

— Ти готова? — запитав Невілл, тримаючи її за руку.

— Завжди, якщо ти поруч, — відповіла вона.

Вони поклали корону на алтар, і разом промовили закляття гармонії. Сила, яка вибухнула з артефакта, була настільки потужною, що вони відчули, як їхнє єство розривається на частини.

Але замість болю прийшло дивне полегшення. Корона розчинилася в світлі, а разом із нею зникли всі тіні, які загрожували світу.