Читати книгу - "Там, де ховали життя, Янина Кап (Зоя Маг)"

Вона заклякла.
Поглянула на миску.
А поруч — відбиток пальців у муці.

І вони були не її. І не Уляни. І не Максима.

Коли вона вийшла з комори,
обличчя її було — бліде.
Очі — як у людини, що доторкнулась до вічності.

— Що сталося? — спитав Сава.
Вона сіла.
Довго мовчала.
Потім прошепотіла:

— Він був у нас.
Він не питає дозволу.
Він просто — входить.
І залишає речі. Щоб ми знали:
“Я вже близько.”